На початку 60-х, коли вперше переступив поріг Красносільської школи, мимоволі долучився до усвідомлення величності цієї будівлі – адже школа знаходилася в колишньому панському маєтку, про який ходило немало легенд та повір’їв і про підземні переходи звідси попід Південний Буг аж до Сумівки, де знаходився колись маєток панів Собанських, і про таємничі склепи, і навіть погреби зі всілякими коштовностями та винами, про родинні скарби, замуровані в стінах. Навіть зростаючи в класах школи, не покидала нас, хлопчаків, думка про неодмінне везіння в пошуках таких об’єктів.
Віри в це додавала сама оригінальна споруда, яка ніяк не йшла в порівняння з нашими сільськими оселями, а також величні залишки з того, що колись знаходилося у самому маєтку. Це, насамперед, велика металева плита з іноземними надписами, на яку ми щоденно ступали, проходячи через парадний вхід, і значних розмірів дзеркало в оправі, в «об’єктив» якого також попадав кожен у цей момент. А ще залишки розмальованих стін і стелі найбільшої зали, яку не встигли перебудувати під класи. Скільки разів, забираючись у підвали чи виявленні отвори у підмурку, за якими виявлялася якась порожнеча, вважали, що натрапили на щось незвичайне і таємниче, з клятвою про їх нерозголошення.
Скільки разів, ризикуючи бути заваленими, пробиралися у темні підвальні закутки, з острахом очікуючи на зустріч зі скелетом чи привидом. А закупорені двері під штучним кам’яним помостом у дворі, на якому розміщувалися обплетені виноградом альтанки з фонтаном у центрі, щоразу манили до проникнення в невідоме.
Не міг залишити когось байдужим і величний парк перед палацом, де ще збереглися не лише рідкісні породи дерев та бузку, а навіть алеї, вимощені цеглою «на ребро» з відповідним орнаментом.
Звісно, вже пізніше зрозумів, що зберегти усю цю красу персонал школи не міг через обмежене фінансування і небажання влади підтримувати залишки панського побуту. Адже в числі головних революційних гасел більшовиків – було знищення всього буржуйського «до основания, а затем» побудувати на руїнах нове пролетарське справедливе життя. Саме тому на Бершадщині були пограбовані та знищені майже всі панські маєтки, і лише в Красносілці він один зберігся без особливих добудов(!).
Про його стан і внутрішнє оздоблення, як і деякі факти історії маєтку, вдалося дізнатися з польських джерел, які в свій час немало писали про Красносілку. Свідчення про це можна знайти в «Географічному словнику», виданому у Варшаві у 1883 році, а також в книгах окремих авторів, виданих в польській столиці в 1912-му і навіть у 1926 роках.
Саме завдяки їм вдалося ознайомитися із облаштуванням залів маєтку Ліпковських, і навіть з окремими їх фотоілюстраціями, останні з яких датуються 1912 роком.
вранці -2…-4° 
