ДИРЕКТОР

З'явившись на світ Божий у Флорино, саме на Андрія Первозванного, він змалечку відчув на собі всі нелегкі будні селянської багатодітної родини.
– Що найбільше запам'яталося з дитинства?
– Релігійні свята, – розповідає Андрій Петрович, – коли випадала нагода відпочити й скуштувати після відвідин церкви смачних маминих страв.
– А що з них було найбільше до вподоби? – запитую.
– Вареники, – відповідає співбесідник посміхаючись. – Були і зараз є. Такі смачні й з різним начинням готує хіба що моя дружина Тетяна Сафронівна.
Потяг до техніки покликав його до навчання спочатку в Ладижинський технікум механізації, а потім вже й на інженерний факультет столичної сільгоспакадемії.
У сільгосптехніці, перейменованій потім в "Агромаш", пройшов Андрій Петрович багатолітній шлях від робітника до інженера, завідуючого майстернею.
– Це була справжня школа, – згадує він. – Чудовий колектив, мудрі наставники, великі традиції. Саме тут став кращим раціоналізатором, вніс понад 120 зареєстрованих пропозицій, друкувався у фахових журналах, здійснив 14 розробок різних тракторів, склав один трактор своїми руками, навіть рік навчався в аспірантурі.
І все ж він практик. Коли йому запропонували очолити невеликий завод продтоварів – він погодився, а потім, зініціювавши його реконструкцію та розширення, домігся створення тут нового сучасного, одного з кращих в районі різнопланового виробництва.
Продукція "Цеоліту" визнавалася кращою на багатьох виставках. Її випускали понад 90 видів. На повну потужність працювали консервний, круп'яний, олійний та кондитерський цехи. Різноманітні напої, соки та овочеві консервації, макарони, варення, зефіри та драже стали користуватися неабиякою популярністю. Продукцію стали експортувати не лише в країни СНД.
З'явилися цікаві задуми і розробки для виробництва міцних напоїв, які незабаром було впроваджено в життя.
Бершадська горілка з "Цеоліту" стала впевнено завойовувати ринок – продукція була визнана кращою на виставках у Києві та Москві, а потім прийшло визнання і з Франції. Міцні напої пішли з Бершаді і в Об'єднані Арабські Емірати. Це був великий успіх Новінського-директора, його колективу. Це було визнання.
– А як вдалося завоювати прихильність Парижа? – конкретизую нашу розмову.
– Це була особлива пора закінчення тисячоліття, яка збіглася з найбільшим розквітом нашого підприємства.
Ми виграли декілька виставок, а наші оригінальні розробки спиртних напоїв із добавками епсорина з пантів якутських оленів зацікавили наших партнерів за рубежем.
Нас запросили на виставку до Парижа, і я мав честь побувати в цьому чудовому місті.
Радості і гордості не було меж, коли довідався, що нашу продукцію визнали тут кращою, а підприємство удостоєне Золотої медалі. Мені також було вручено нагрудний золотий знак. Відзначення нашого підприємства у Франції міжнародним сертифікатом якості дозволило активніше співпрацювати з іноземними партнерами. Вдало провели в Парижі переговори з деякими японськими та фінськими бізнесменами і банкірами.
Але, як нерідко трапляється, успіхи його колективу викликали в багатьох не лише радість, а й заздрість, бо бершадці потиснули окремих конкурентів і багатьом "наступили на мозоль". Тож багато хто не міг змиритися, що провінційне підприємство перескочило столичні фірми.
І "допомогли", щоб цеолітівці не могли розвиватися.
Андрій Петрович двічі відроджував це підприємство, а його прізвище занесено в Золоту книгу українського підприємництва.
Тож коли три з половиною роки тому постало питання про нового директора Бершадського спиртового заводу – Михайла Григоровича Бурлаку, який до цього його очолював і вивів із відстаючих на передові позиції в області і державі, було обрано головою районної ради – вибір випав саме на користь Андрія Петровича Новінського. Ось де в пригоді став його досвід, організаторський талант, ініціативність та знання справи.
Його і тут поважливо величають – Директор, за його плечима впевнено почуваються всі 180 працівників підприємства, які мають гарну роботу і заробіток, впевненість у завтрашньому дні. Завод постійно нарощує виробництво продукції – тільки за підсумками нинішнього року тут планують збільшити прибутки майже вдвічі.
Як і в попередні роки, на підприємстві постійно займаються реконструкцією. Зокрема, було встановлено спіральний теплообмінник, що призвело не лише до економії коштів, але й зробило бершадський спирт якіснішим і більш конкурентоспроможним. А здешевлення продукції сприяло кращій її реалізації.
Зростанню виробництва допомагає і встановлена тут лінія по переробці вологого зерна кукурудзи. Нині тут працюють над побудовою цеху по переробці барди на біогаз, що допоможе підприємству вийти на ще вищий ступінь розвитку і виробництва. Він буде першим в Україні.
Продовжуючи славні традиції своїх попередників, Андрій Петрович разом зі спеціалістами заводу, усім колективом домагаються гарних результатів. В системі Укрспирту вони впевнено почуваються серед лідерів, за що відзначаються дипломами та відзнаками, а нещодавно, за підсумками дегустації продукції, знову вибороли перше місце в країні. Тож недаремно кажуть, що бершадський спирт – найкращий. А директора нагородили урядовою медаллю «Знак Пошани».
На підприємстві дбають про соціальний захист працюючих – при народженні дитини матері додатково виплачується посадовий оклад, а при виході на пенсію – п’ять окладів кожному. Коли ж у сім’ї горе, хтось помер, то виплачується два посадових оклади.
Цього року на підприємстві впроваджено медичне страхування кожного члена колективу, що дозволяє безкоштовно придбати медикаменти на лікування.
Робочий кабінет А.П. Новінського – це своєрідна міні - презентація підприємства.
Тут завжди людно, бо виробничий процес, реалізація продукції вимагають безпосередньої участі в них директора. Він щоденно зустрічається з багатьма людьми, але найбільше спілкується зі спеціалістами та робітниками, тому регулярно буває в цехах та лабораторії заводу, тримає, як кажуть, «руку на пульсі» життя колективу. Адже чимало хто потребує не лише його поради, а й допомоги.
Не забуває він і про ветеранів, – як свого підприємства, так і міста й району.
– Ми повинні думати над тим, що залишимо своїм дітям та внукам, – постійно стверджує він, – а про людей треба дбати щоденно, бо всіх нас чекає старість. Тож треба зробити все, аби дитинство було щасливим, а старість – забезпеченою.
Саме тому він допомагає матеріально школам та лікарням, багатодітним сім’ям і ветеранам. До нього часто звертаються немічні та знедолені, і він допомагає чим може.
Як і батьки, він віруючий, хоч вважає, що показник ступеня віри людини полягає не в кількості відвідувань церкви чи інших молитовних місць, а в ступені дотримання релігійних норм і заповідей Божих в усьому.
Андрій Петрович неодноразово обирався депутатом районної ради, до його думки завжди прислухаються. Його слово вагоме в районі та області. Він має конкретну програму підвищення ефективності співпраці сільськогосподарських товаровиробників та переробників, залучення інвестицій тощо. Тоді будуть робочі місця, гідна зарплата, сплачені податки та наповнений бюджет, від чого люди, як і держава, тільки виграють. При цьому, переконаний він, не можна забувати про духовність, про віру наших батьків і прадідів, про народні й культурні традиції. Бо це основа, на якій ми стоїмо.
І це Андрій Петрович Новінський підтверджує конкретними справами.
Тож з роси і води Вам, шановний ювіляре!
Павло БАЙДАЛЮК.