На знімку: Ганну Костянтинівну Білик зі столітнім ювілеєм вітає заступник Бершадського міського голови В.А. Паламарчук. Фото автора.
Керівники зачитали ювілярці вітання Президента України В.А. Ющенка, місцевої влади, вручили квіти та подарунки, матеріальну допомогу. Ганна Костянтинівна має хатчину в Шумилові, там і проживала довгі роки, обробляла город, але вже десять років як дочка Явдокія забрала її до себе в Бершадь, бо мама не може, слабує.
Нелегка доля випала ювілярці. Вона, за її ж словами, весь вік в роботі. Зростала в багатодітній сім’ї, в якій виховувалися чотири хлопчики і дві дівчинки. Батько її помер у молодому віці – йому було лише 33 роки. Добре пам’ятає діда Микиту Лукашенка, який побудував зі своїм батьком хату, а потім брав участь у споруджені дерев’яної церкви в Шумилові.
Каже, на дзвіниці він навіть видовбав дату цієї події. Дід виховав чотирьох дітей, мав корову, невелике господарство, був старостою у церкві і дуже старався для людей.
В пам’ять Г.К. Білик назавжди вкарбувалися колгоспні роки, воєнне лихоліття.
Розповідає, як у жнива вийшли в поле – урожай гарний, а збирати нікому, адже чоловіків не було.
Жінки носили снопи на плечах. Однак їх треба було ще й скиртувати. Але хто ж за це візьметься?
– Ганно, закладай снопи у скирту! – просять люди. – Тебе дід і мама вчили.
Так і скиртувала. Важка селянська праця. «Ой як важко робили!», – зітхає Ганна Костянтинівна.
Не встигла сімейним щастям налюбуватися – клята війна забрала чоловіка… Дав Бог двох діточок – Явдокію і Тетяну, в яких вкладала всю свою душу.
Нині важко уявити собі, як жінка з двома дітьми, працюючи в ланці, спромоглася побудувати хату. Свою домівку й досі любить, адже попросила гостей, які вітали її з ювілеєм, допомогти поправити огорожу обійстя, де роки прожила.
У Ганни Костянтинівни добра, щира душа, все життя вона «всім добре робила».
Бог наділив її не лише кращими людськими рисами, працелюбністю, а й гарним голосом, талантом співати.
За важкою працею вона ніколи не забувала дорогу до церкви й активно співала в хорі. Люди й досі пам’ятають її чудовий спів. А може, це допомагало їй долати життєві труднощі?
Не так вже й багато в нас людей, які прожили ціле століття.
Ганна Костянтинівна пережила голодомори, війну, важкі повоєнні роки і завжди працювала, не покладаючи рук. Зичимо ювілярці здоров’я, радості, добра, шани від людей.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.