До зелених кормів через минулорічну засуху ледве "дотягнули", хоч і доводилося непросто. Тепер навіть мають намір дещо розвивати тваринництво. Адже, маючи 70 корів, тільки і виживали за кошти, які отримували від реалізації молока.
Щодо самого села, то відчутною тут є тенденція до його "старіння". Відсотків з 60 із 447 пайовиків товариства, наприклад, пенсійного віку. Але навіть тих робочих рук, які є, поки що достатньо.
Олександр Андрійович з тих керівників, які не люблять хизуватися, якими б не були досягнення, чи окремі показники. Але не можна не відзначити те, що за десять років його головування, та ще й у таку непросту пору, господарство жодного року не було збитковим, навіть торік. Щоправда, вдалося набагато зменшити витрати пального на гектар ріллі, на запасні частини. Будучи економістом за фахом, на першому плані у нього, насамперед, економічні важелі, які впливають на виживання. Хоч технології теж на особливому контролі. Причому, роботу щороку вдається організовувати так, що техніку готують одними із перших в районі, першими, як правило, й завершують жнива.
– Головне тут, – стверджує О.А. Грицик, – добре продумані стимули і належна зарплата, а також чітка організація праці.
Кажуть, господарство, як і особисто Олександр Андрійович, неабияк опікується й селом, пайовиками. Хоч це "влітає" іноді в чималу копійку, він сприяє, щоб комусь із самотніх престарілих відремонтувати паркан, чи допомогти з ремонтом оселі. Допомога надається і з обробітком городів. Причому, за плату, щоб тільки відшкодувати затрати.
Сільський голова С.А. Люльчак, який, до речі, проживає в
Березівці, задоволений співпрацею з місцевим сільгосптовариством, яке по-можливості допомагає селу і його жителям. А це немало – прогорнути дороги від снігових заносів взимку, допомогти школі, в тому числі і дитячому садку, церковній громаді та іншим. До свята Перемоги господарство також відзначає учасників бойових дій, солдатських вдів. Словом, допомагає чим може. А от ситуація з ремонтом старого сільського клубу у людей викликає занепокоєння, бо потрібна фінансова підтримка з району.
Щодо недобудованого будинку культури, то на думку жителів села, давно пора б з ним визначитися. Бо якщо він не може бути завершений і для села надто завеликий, то його якимсь чином або перепрофілювати, або починати розбирати, щоб будувати з вивільнених матеріалів щось потрібне. Адже його розтягують хто як може.
Щодо інвесторів, які дедалі більше беруть у кільце Березівку, то спеціалісти у цьому селі, як і керівник господарства, вважають: воно може і без них протриматися. Тож, орієнтуючись на Березівку, так і напрошується висновок: з одного боку ми нібито звинувачуємо у всіх негараздах державу, а з іншого – такі господарства як ТОВ "Березівка" доводять, що і в таких умовах можна виживати. А щодо демографічної ситуації, то вона у селах змінюється і там, де є інвестор, і там, де його немає. Тому це вже тема для іншої розмови.
– Нові трактори і комбайни, – каже Олександр Андрійович, – це добре, але головним все-таки є кадри. Поки будуть у селі такі механізатори, як О.В. Терлецький, В.В. Головатюк, О.С. Гуравський, М.Є. Процик, йому нічого не загрожує. Непогано працюють також головний інженер С.М. Майструк, бригадир В.І. Стародуб. Є прекрасні кадри і в тваринництві.
А щодо сільських проблем, то у якому із сіл їх немає. Наприклад, у
Березівці мають ФАП, але чомусь майже щороку змінюються тут фельдшери. Виручає у цьому випадку ФАП села
Серебрії.
Є у
Березівці ставки, один із яких у центрі села і його здано в оренду. Але кому не хочеться на дозвіллі відпочити на його березі, чи навіть порибалити. Тож у майбутньому планують вивести один із них з оренди і зробити його для любительського користування.
вранці -2…-4° 
