Покликання

Розповів про свої біди працівникові цього закладу – миловидній жінці з приємною усмішкою на обличчі. Вона за лічені хвилини підібрала необхідні для хворих кролів ліки, в доступній формі надала професійну консультацію. Тварин вдалося врятувати від хвороби, тепер вони ростуть, набирають у вазі.

Під час других відвідин ветаптеки довідався, що рятівником моїх кролів була Наталія Корнелюк. Вона виявилася не тільки високопрофесійним спеціалістом, а й цікавим співрозмовником.

– Родом я з Волинської області, – почала розповідь жінка. – Коли була ще малою, батьки переїхали на постійне проживання в село Ковалівку Немирівського району. Батько, Василь Григорович, багато років пропрацював ветлікарем, а мати, Любов Петрівна, головним зоотехніком у тамтешньому колгоспі.

Отож, закінчивши дев’ять кла сів, без вагань пішла їхньою стежиною – вступила до Тульчинського зооветеринарного технікуму. Під час навчання зустріла чудового хлопця, теж студента технікуму. Невдовзі Василь став моїм чоловіком.

Відгомоніли студентські аудиторії, життєві дороги привели подружжя молодих фахівців у Баланівку. Василь Маркович отримав посаду головного ветлікаря тутешнього колгоспу імені Кірова. Цій відповідальній роботі віддав 27 років життя. Наталії деякий час довелося працювати на різних господарських ділянках. Згодом доля прихилилася до її надій – почала працювати ветфельдшером у Баланівці від районної ветлікарні.

Довелося побувати майже в кожному сільському дворі, оглянути велику кількість різних тварин, надавати їм допомогу, часто рятувати від смертельних недуг...

І от Наталія Корнелюк уже третій рік трудиться у ветаптеці.

– Робота мені подобається тим, що весь час доводиться стояти на варті здоров’я братів наших менших, – зізнається жінка. – Яка ж то радість охоплює душу, коли бачиш, що твої старання не є марними. А ще привозимо для реалізації населенню племінних курчат і каченят, курчатбройлерів. Проводимо роз’яснювальну роботу серед селян з метою запобігання хвороб у тварин. У цьому велику допомогу надає досвідчений приватний підприємець Олександр Васильович Бедрак.

У ветаптеку люди йдуть з різними запитами і проханнями. І не тільки з Баланівки, а й з навколишніх сіл Бирлівки та П’ятківки. Не раз бачив тут Василя Грабара з Демидівки сусіднього Тростянецького району.

– Ветаптека є і в нашому райцентрі, однак при потребі навідуюся в Баланівку, – каже він. – Тут якось по-особливому, доброзичливо ставляться до відвідувачів, уміють правильно визначитися з ліками.

Про авторитет, професіоналізм Наталії Корнелюк свідчать численні записи в книзі відгуків. Ось що написала вчителька-пенсіонерка М.М. Маршук: «Я дуже вдячна Корнелюк Наталії Василівні за кваліфіковану допомогу в лікуванні худоби і птиці. Те, що в селі діє ветаптека – дуже добре. Тепер нам не треба їхати в Бершадь, аби придбати ліки. У нашій сільській ветаптеці можна не тільки купити лікувальні засоби, а й отримати кваліфіковану консультацію».

Ось яка вона, працівник ветаптеки Наталія Корнелюк. І як тут не згадати мудрий вислів про те, що медицина лікує людей, а ветеринарія – людство. Побільше було б таких фахівців, як Наталія Василівна.

Анатолій СМЕРЕКОВИЙ.