Добре відгукуються пацієнти, колеги, знайомі на адресу лікаря акушер-гінеколога Леоніда Петровича Свінціцького. Очевидно, йому передались гени його батьків – мами Кароліни Гнатівни Ярової, яка овдовіла у 26 років, і батька, що пройшов через пекло війни, був тяжко поранений під Яссами. Помер у 1948 році, коли його третій дитині – Леоніду йшов всього п'ятий місяць. Залишилась вдова Кароліна з трьома дітьми – доньками Людмилою й Сонею та синочком Льонею. Вищу освіту допомогла здобути всім.
Дитинство Л.П. Свінціцького – це важкі роки дітей-сиріт післявоєнного покоління. Він пройшов крізь терни життя, але добився успіхів чесною працею. 3 відзнакою закінчив Гайсинське медучилище, потім – Вінницький медуніверситет. В 1979 році став викладачем Бершадського медичного училища та акушер-гінекологом у лікарні. Дружина Валентина Іванівна – лікарем-лаборантом. Синові Вадиму на той час виповнилося 6 років. Хлопчик згодом успішно закінчив БСШ №1, потім вище авіаційне училище у Воронежі. Тепер – підполковник, служить на кордоні з Китаєм, має сім'ю. Добрим словом згадує своїх учителів.
Леонід Петрович у свій час теж три роки, з 1986-го по 1989-ий, працював у групі військ у Німеччині. Повернувшись у
Бершадь, продовжував працювати акушер-гінекологом у ЦРЛ. Має першу кваліфікаційну категорію, подяки, грамоти. Вдень і вночі зустрічав нове життя, дарував матерям радісні хвилини при народженні ними дітей. Про нього відгукуються колеги, пацієнти, як про людину чуйну, толерантну, бо вміє він спілкуватися по-людськи. Це – його найцінніший капітал.
Тепер Л.П. Свінціцький передає свої знання та досвід роботи майбутнім медикам – студентам Бершадського медичного коледжу. Його вихованці відгукуються про нього добрим словом.
Тож хай щастить вам, Леоніде Петровичу, в житті та в праці!
Юлія ПЕНЗЮР,
громадський кореспондент.
вранці -2…-4° 
