У добрий час, красносільські цукровари!

А вже наступного дня, у п’ятницю, в одному з центральних його корпусів зібралося чимало виробничників, у присутності яких отець Михаїл з чернятського і хмарівського православних приходів і отець Роман з маньківського відправили молебен «Перед початком всякої доброї справи» і акафест «Православному підприємцю», а також освятили завод.
Присутній на даному зібранні перший заступик голови райдержадміністрації В.М. Оркуш, якому близькі проблеми цього заводу, бо сам тут колись працював, відзначив, що його пуск є подією історичного значення не тільки для села, а й усього району. Бо залишилося вже тільки декілька підприємств, які формують економічний потенціал Бершадщини.
Він висловив надію на те, що керівництво даного заводу і надалі докладатиме всіх зусиль, щоб підприємство залишалося діючим, і щоб всі відчували від того не тільки моральне, а й матеріальне задоволення.
Те, що дана подія є досить хвилюючою, відзначив у своєму виступі і заступник голови районної ради П.А. Сугак. Адже відроджується, зробив він наголос, один з кращих колись цукрових заводів Вінниччини.
Красносільський сільський голова В. Г. Бєляєва, яка теж допомагала, щоб зберегти цей завод, виступаючи, насамперед дякувала його нинішнім співвласникам в особі директора Н.О. Дзицюк за розуміння проблем громади і матеріальну підтримку, яку вона надає селу. Далі вона відзначила, що їй неабияк приємно, що колектив таки вистояв, і для багатьох представників громади тепер будуть робочі місця. Валентина Григорівна вручила керівнику підприємства хліб і сіль – як символ радості й добробуту та грамоту сільської ради за відновлення виробництва на Красносільському цукровому заводі.
Н.О. Дзицюк, в свою чергу, згадала, як вісім місяців тому прийшла на це підприємство, і навіть статтю у нашій районній газеті під заголовком «Зоря над Красносілкою».
Було за цей період, за її словами, все – і недовіра, і недофінансування. Але стремління колективу до перемоги все-таки взяло верх. При цьому вона низько вклонилася, і робила це не раз, його представникам, дякуючи за підтримку. Але це, тут же зробила вона наголос, лише перші радість і перемога. Остаточно підсумки буде підбито по завершенню сезону цукроваріння. А для того, щоб все складалося благополучно, потрібно буде і працювати на тій же ноті, яку взяли з самого початку, відстоюючи підприємство.
По 45 років відпрацювали на даному підприємстві брати Віталій та Аркадій Запалови.
І тільки через сльози радості не наважився виступити один з них, коли йому надали слово. Але в розмові з кореспондентом висловив побажання, щоб на цьому заводі працювали у майбутньому ще й діти та онуки жителів Красносілки та навколишніх сіл.
Чимало зусиль, звичайно, було докладено, щоб заново відродити у нас цукрову галузь. І приємно, що спільні зусилля Н.О. Дзицюк, влади і керівників буряківничих господарств дають перші позитивні результати. Бо недоліки можна долати, якщо того прагнути разом. Адже від роботи підприємства вигода буде всім, а головне: будуть робочі місця – будуть надходження і до бюджету.
Щоправда, майже шість з половиною мільйонів гривень довелося вкласти, щоб «вдихнути» у дане підриємство друге життя, зазначила його директор. За цей період було зроблено стільки, що більше просто неможливо було б зробити, маючи на те навіть кошти. Бо на це потрібен час і терпіння. Обладнали навіть їдальню, у якій безплатно харчуватимуться робітники.
До 550 працюючих знайдуть тепер тут для себе роботу. А щодо перспектив заводу, то вона наяву – вже у цьому сезоні цукроваріння є домовленності на поставку цукросировини з восьми районів трьох областей. А у жовтні поставлятимуть її залізницею ще й з Одещини.
Поки відбувалося дане зібрання, на кагатне поле цукрозаводу один за одним прямували буряковози. Будемо сподіватися, що кількість сировини завезеться в достатній кількості для ефективної роботи заводу.
Так, у ході відродження даного підприємства було багато непорозумінь, однак те вже, хочеться вірити, позаду.
Директор підприємства навіть зізналася, що хоч сама вона з приїжджих, але вже непомітно для самої себе починає вживатися у наші місця.
А сльози радості ветеранів, викликані пуском підприємства, то, на її думку, гарна ознака. Її не підробити.
Нам було приємно почути думку директора, що у Краносілці взагалі особливі люди.
Потрібно було лише бачити їх очі, як вони все більше переконувалися, що сезон цукроваріння розпочато. А з такими людьми можна долати всі проблеми.
Тож у добрий час, красносільські цукровари!
Павло БАЙДАЛЮК, Павло КУШПЕЛА.