На знімку: на пшеничному полі керівник господарства Олег Іванович Ковбасюк (справа) та головний агроном Микола Петрович Макарчук ведуть розмову про урожай. Фото Руслана БАЙДАЛЮКА.
Мабуть, вловивши у погляді працівників газети запитання, Олег Іванович тут же взявся пояснювати, що нинішній рік для шляхівчан по-своєму особливий. Посіяли озимих чимало, а от хоча б на такий урожай, яким він був торік, годі, мабуть, і розраховувати.
Далася взнаки все-таки взимку холоднеча. Тож тепер радяться з агрономом, як краще наявний урожай захистити від шкідників і хвороб.
Щоб виграти у часі і менше толочити поле, доведеться робити це нині при допомозі авіації. Зазнавши чималих затрат на вирощуванні, необхідно будь що мати від них віддачу.
Деякі господарства, навіть сусідні, взялися у цьому році відроджувати буряківництво.
Шляхівчани ж, навчені невдачами попередніх років, вирішили ще й у цьому році взяти тайм-аут і побачити, що матимуть від бурякового поля інші. Натомість у господарстві більше, як у три рази, наростили площі зернової кукурудзи, закупивши насіння перспективних її гібридів.
Крім того, на 500 гектарах вирощують соняшник, на 200 – вцілів ріпак, який підживили мінеральними добривами, і він тепер у непоганому стані.
Не менш цікаво, що в одних господарствах тепер роблять ставку, у погоні за прибутками, на агротехніку, в інших – на технології.
– У Шляховій же, – ділився досвідом М. П. Макарчук, – прагнуть іти, як кажуть, натоптаною стежкою.
Тобто, вдаються до випробуваних роками прийомів і методів роботи на полях, що завжди виправдовували себе.
Нині тут мають власний комбайновий парк – три «Форшріти» і чотири «Ниви», але і в даному випадку вже відтепер планують після завершення обмолоту ранніх зернових купити ще один комбайн імпортного виробництва. З розрахунком, щоб вже у цьому році можна було збирати ним соняшник і кукурудзу.
Віджнивувати і в цьому році поставили за мету одними з перших у районі.
– Чим швидше зберемо збіжжя, – каже Олег Іванович, – тим меншими будуть ймовірні втрати. От і роблять все для того, щоб комбайни вже за лічені дні були підготовленими.
Не менш цікаво, що шляхівчани вже третій рік обходяться без кредитів. І аж ніяк не від того, що їх не давали, а завдяки тому, що взяли за правило не «годувати» банки відсотками за оті позички, а використовувати їх на власні потреби.
Проблеми з кадрами у Шляховій, як і зазвичай, нема.
Немаловажно, що безпосередньо у господарстві за останні роки залишилися тільки ті, хто добре знає свою справу, хоче працювати і заробляти.
Слід відзначити, що Шляхова зараз серед небагатьох господарств, які мають чимале поголів'я худоби. На тутешніх фермах – до 350 корів, до 750 голів великої рогатої худоби. Навіть при двозмінній організації праці доярок, яка тут збереглася, вони заробляють більш як по тисячі гривень у місяць.
А щодо кризи, то і Олег Іванович, і Микола Петрович запевняли, що у непростому сільськогосподарському виробництві вона мала місце не раз, але тільки торік і у цьому році працювати стало набагато легше. З'явилася можливість без особливих затримок виплачувати заробітну плату, хоч працюючих тут до двохсот. Півроку, наприклад, платили її тільки завдяки тому, що працювала свиноферма.
На ній вже переконалися, що найвигідніше відгодовувати свинопоголів'я шість місяців на добавках, за які воно набирає вагу 95–100 кілограмів.
На жаль, вистачає проблем і у шляхівчан. Неабияк, заявив керівник, дошкуляють непомірні податки. Хоч було дано обіцянку, що нове керівництво зробить для сільгоспвиробників так звані податкові канікули, та коли готувався цей матеріал, їх так ще і не дочекалися. Натомість у Пенсійний фонд почали платити ще більше, ніж платили.
Неабияке непорозуміння і з платежами за спожиту електроенергію. У господарствах, де немає тваринництва, даної проблеми не існує, в той же час шляхівчани змушені платити за неї щомісяця по 30-35 тисяч гривень. Крім того, тут не знають у кого запитати, чому сільгоспвиробники платять за неї по 80 копійок за кіловат-годину, тоді як за кордон її продаємо по цінах значно нижчих.
Таким чином, тільки податків у даному господарстві назбирується до ста тисяч гривень щомісяця. За кожну зароблену гривню змушені відраховувати 60 копійок. Ось як допомагають селу.
А ще ж існують загальносільські проблеми. Усі, хто навіть не працює у господарстві, у випадках надзвичайних ситуацій звертаються по допомогу до директора. А це теж чималі затрати. Але тут не прийнято відмовляти.
– А до кого їм іти, – запитує Олег Іванович. – Це наші люди і ми зобов'язані один одного виручати.
Цікаво, що у Шляховій на виробництві зайнятий в основному контингент працюючих віком 35-40 років. Пенсіонерів на роботі дуже мало.
В інших селах розвивається підприємництво, а в Шляховій в основному залишається все так, як було колись – у приватних обійстях обробляються городи, може утримуватися ще якась худоба. Більшість же часу люди працюють у сільгосптоваристві, добре, що воно працює і має багатогалузеве виробництво. І це влаштовує працюючих. От і є віддача.
Павло КУШПЕЛА.