Та виникає запитання: навіщо ж захаращуватися протягом десяти місяців, щоб потім два місяці «з гордістю» вигрібати і прибирати отой непотріб? Адже кожному громадянину добре відома істина: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять.
На жаль, не такий у нас менталітет. Про це переконливо свідчать безліч стихійних сміттєзвалищ на окраїнах населених пунктів та навколо лісонасаджень, у лісосмугах, часто просто біля доріг, на прибережних смугах водойм.
Протягом тривалого часу мені особисто доводилося займатися питаннями благоустрою.
У квітні, як правило, повсюдно проводився так званий комуністичний суботник.
Було встановлено щотижневий санітарний день. Практикувалися періодичні об’їздиогляди підприємств, установ та організацій бригадами у складі всіх керівників на чолі з посадовцями районного рівня. Після цього обов’язково підбивалися підсумки – когось хвалили і ставили в приклад, а комусь вручали «букети» з бур’янів, заготовлених на деяких територіях.
Питання благоустрою виносились на сесії всіх місцевих рад. А плюс до всього негаразди і недоліки висвітлювалися у місцевих засобах масової інформації.
Для того, щоб у нас було так, як у цивілізованому світі, потрібно виховувати дбайливе ставлення до навколишнього світу та природи ще з дошкіль них закладів. Тоді людина добре подумає, чи треба викидати пакети та недопалки не тільки у місті, селі, а й у лісі, полі, на березі річки. Однозначно заявляю: прибирати потрібно, але краще – не смітити!
Юрій ЦІНЧИК, член НСЖУ, колишній заступник голови Бершадського райвиконкому, ветеран праці
вранці -2…-4° 
