І, видно, задовольняють їх умови, якість виготовленого. Часто можна бачити на території "Бужанки" великі хури, завантажені пошиттям. Вони йдуть за призначенням.
З головним технологом підприємства Л.Ж. Яворською проходимо в швейні цехи. Років 15 тому тут їх працювало два, стрекотіли швейні машини у дві зміни, працювало понад 200 жінок. Нині трудиться понад 100 чоловік, з них 90 жінок. Та як би там не було, але колектив в цих складних умовах вижив, тоді як чимало підприємств зникло, ніби їх не існувало.
Переступаємо поріг, і просторий цех зустрічає тим же трудовим ритмом. Вправні руки жіночок настрочили вже гори готових джинсових брюк. Майстер цеху Фросина Іванівна Юрченко теж починала на фабриці швачкою, а ось вже 20 років очолює колектив цеху. Задоволена роботою своїх дівчат. Чимало з них мають багатий досвід, вміють шити спритно, якісно. Справжніми професіоналами є Тетяна Сергіївна Кошпетрук, Ольга Андріївна Чернецька, Тетяна Володимирівна Ноянчук та ін. Та чимало влилося в колектив і молоді. Адже фабрика тісно співпрацює з районним центром зайнятості. Чотири роки тому прийшла в колектив Наталія Подолянчук, а вже про неї говорять як про майстриню високого класу. Анжела Бурдейна трудиться на фабриці лише рік, та її роботою майстер задоволена.
Фросина Іванівна запевнила, що навчитися швейної справи можна за два місяці, якщо цього хотіти. Для жінки вміти шити – одна з найперших необхідностей. То дарма, що тепер безліч готових швейних виробів. А в господі завжди треба щось підшити, підрубити, підігнати до статури. Одним словом, це не завадить жінці, а тільки допоможе, якщо вміє користуватися машинкою, і має вправні руки.
З Ліаною Жоржівною завітали і в закрійний цех – серце фабрики, місце, де зароджуються деталі майбутніх товарів. Тут працюють справжні майстри своєї справи, з великим досвідом – Галина Петрівна Михалюк, Марія Василівна Паламарчук, Надія Іванівна Бугера. А очолює цех Галина Василівна Огер. Закрійниками можуть бути тільки уважні, відповідальні люди, адже від них залежить подальша якість.
З гордістю головний технолог показує зразки готової продукції, яку виготовляли протягом минулого року – це брюки з різних тканин, різних кольорів і фасонів, бріджі, легкі жакети, спідниці.
Все підвласно вправним рукам бершадських швачок. Ось тільки обладнання не відповідає сучасним вимогам, придбане ще за радянських часів. Правда, прикупили дещо і нове – обверложувальні, закріпочні, петельні машини, преси. Але на оновлення, розвиток виробництва коштів не вистачає.
Іноземні фірми не такі вже і щедрі, їх цікавить продукція і тільки. Коли повернеться наша держава лицем до легкої промисловості, буде можливість отримувати кредити відповідні, тоді можна буде виходити і на власний ринок. Адже нині шиють для наших тільки під замовлення підприємств, організацій. Бачила прекрасно пошитий гарний спецодяг. А якби хотілося, щоб тут шили якісний одяг і для українських жінок. Сподіваємося, що так воно і буде.
Марія СОКОВА.
м.
Бершадь.
вранці -2…-4° 
