Подолати бідність!

У нас відбувається дивовижне розпилювання бюджетних коштів. Ось факт: в Україні кількість лікарняних ліжок на 100 тисяч людей майже вдвічі переважає цей же показник у більшості європейських країн.
– Але це ж добре!
– Не дуже. Тому що на головне – на первинну медичну допомогу – припадає лише 30% фінансування. А все повинно бути навпаки. Ми практично втратили інститут дільничного лікаря – з необхідних 30-ти тисяч працює лише 7 тисяч. Як підсумок – низький рівень ранньої діагностики й величезна кількість запущених хвороб.
– І як можна змінити цю ситуацію?
– Нічого надзвичайного видумувати не треба. Необхідно провести реформу охорони здоров’я, запровадити зрозумілі стандарти лікування, зацікавити місцеву владу в розвитку медичних установ. Найголовніше – різко підвищити питому вагу первинної медичної допомоги, організувати ефективні інститути для запобігання й профілактики захворювань.
– Без грошей цього не зробити. Під реформу потрібні кошти.
– Безумовно. Але для того й існує влада, щоб проводити таку економічну політику, яка б дозволяла не заощаджувати на головному – здоров’ї людей. З хворим населенням здорової економіки не побудуєш. Ми маємо змінювати владу, яка забула про свій обов’язок перед нацією.
Валентина, Дніпропетровськ: – Сергію Леонідовичу, мій чоловік узяв кредит у «ПриватБанку» на розвиток бізнесу. Але криза підірвала справу. Підкажіть, що робити, як бути, якщо немає можливості виплатити кредит? Прострочення – вже три місяці.
– Криза вдарила по багатьох ділових людях. Я вважаю, що й у критичній ситуації потрібно шукати цивілізоване рішення.
Якщо ви не можете виплачувати кредит, повідомте про це банк, почніть переговори про реструктуризацію заборгованості.
– Яким чином?
– Для початку підготуйте і направте письмове звернення в банк, додайте до нього документи, що підтверджують складне матеріальне становище, наприклад, фінансову звітність. Якщо ж мова про іпотечний кредит, це може бути довідка з місця роботи чи зі служби зайнятості.
– І що, банк піде назустріч?
– Чому ні? В банку ж не роботи працюють! Якщо рішення банку буде на вашу користь, з вами повинні укласти додаткову угоду до кредитного договору. Варто пам’ятати, що у випадку реструктуризації боргу банк може продовжити початковий термін кредитного договору не більше, як на два роки.
У випадку відмови банку в реструктуризації ви можете передати на реалізацію майно, куплене на кредитні кошти, з наступним погашенням заборгованості.
Для фізичних осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, є ще один вихід – процедура банкрутства з повним списанням залишку заборгованості. Головне, вирішуйте питання якомога швидше. Якщо ви просто будете продовжувати не платити, банк буде змушений забрати ваше заставлене майно. Невиплачений кредит – це неприємно, але нічого ганебного в цьому немає. Просто в кожного в житті бувають складні періоди. Шукайте компроміс з банком. У ситуації з іпотечним кредитом, зважаючи на нинішній низький попит на житло, банку буде вигідніше реструктуризувати ваш борг, ніж продавати ваше житло дешево, тому шанси є.
Бажаю, щоб ця чорна смуга у вашому житті швидше закінчилася і ви з чоловіком поліпшили свій матеріальний стан.
До слова, для тих, хто має проблеми з погашенням кредитів в іноземній валюті, Національний банк України проводить спеціальні валютні аукціони, на яких можна купити валюту за пільговим курсом.
На останньому такому аукціоні долар продавали по 7,75 грн.
за обмінного курсу 8 грн. Для участі у валютному аукціоні зверніться в банк, у якому ви брали кредит, подайте заявку і покладіть на свій рахунок необхідну суму в гривнях.
Ганна Петрівна, Волинська область: – Поясніть, як це можливо: у нас – найродючіші чорноземи в Європі, а сільгосппродукцію імпортуємо.
Руки, чи що, не з того місця в нас ростуть?
– Річ не в людях і руках. З цим у нас все нормально – і народ працьовитий, і руки золоті. Річ – в економічній політиці держави. Маючи 30 відсотків світових запасів чорнозему, ми могли б годувати півсвіту. Впевнений, так і буде.
Але для цього потрібно зараз провести рішучі реформи в агропромисловому комплексі, перевести його на ринкові рейки господарювання. Не варто боятися ринку. Адже ринок – не просто вольниця й економічна свобода, а й грамотне регулювання. Держава повинна надавати пільгове довгострокове кредитування сільгосппідприємствам, дотувати нерентабельні, але важливі для держави напрями, активно залучати приватних інвесторів у галузь. Дуже важливо в цей складний період реформування захистити внутрішній ринок від необґрунтованого ввезення імпортної продукції. Якщо її виробляє вітчизняний АПК, який сенс купувати за кордоном? А там, до речі, фермери вміють відстоювати свої права. І держава, як правило, йде назустріч, захищаючи внутрішній ринок. Це вже політика. А як інакше досягати проривів?
Валентина Родіонівна, вчителька, Київ: – Яка Ваша думка щодо статусу російської мови? Ви самі якою мовою волієте розмовляти вдома?
– І російською, й українською. І моя дружина розмовляє двома мовами, і діти теж.
Двомовність, безсумнівно, робить нас багатшими.
Пам’ятаєте давню мудрість: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина». Так історично склалося, що ми живемо у двомовному середовищі. Ми можемо читати в оригіналі класиків як української, так і російської літератури. Цим треба дорожити. У мовному плані ми маємо навіть перевагу перед росіянами. І якщо – на догоду політиканам – відмовимося від вивчення російської мови, наші діти не зможуть прочитати без перекладу твори, що є спадщиною двох культур, – того ж Гоголя й російськомовну прозу Шевченка. Сьогодні потрібно не критикувати людей, які живуть в російськомовних регіонах, за те, що вони не знають української, а зробити все, щоб їхні діти вільно володіли як мінімум двома мовами: українською і російською.
– А все-таки про статус… – Однак я переконаний, що ще не час робити російську мову другою державною. До питання про реальну двомовність можна буде повернутися через кілька десятків років – коли ми навчимо молодих людей у російськомовних регіонах української мови. А поки, щоб зняти конфліктну ситуацію, я пропоную вирішувати питання використання російської мови на регіональному рівні. Люди, що відчувають труднощі у спілкуванні українською мовою, повинні мати можливість вчитися, звертатися в суди й органи влади двома мовами. Це не тільки демократично, у цьому прояв сили гуманізму.
Віктор, Сумська область: – Народ в нас розколотий за ідеологічними принципами. Сергію Леонідовичу, як Ви вважаєте, чи взагалі можливо об’єднати Україну, і якщо так, то на основі якої ідеології?
– Насправді розмови про розкол української нації здебільшого нерозумні й безглузді. Ми й зараз єдині. Просто ми різні. Коли «Шахтар» грав у фіналі Кубка УЄФА, жителі Львова так само гаряче вболівали за гірників, як і, наприклад, луганці чи сімферопольці. У єдності – наша сила.
А що стосується ідеології, то її необхідно будувати на образі українців як волелюбного народу. Однак ідеологія щербатої копійки не варта буде, якщо не реалізовувати проект економічного зростання. Перемогти бідність – ось один із основних ідеологічних принципів, на якому ми повинні стояти. І тоді не буде ні територіальної заздрості, ні регіональних ревнощів, ні образ, ні роздратування.
Сильна влада й економічний розвиток – це дві головні опори, на яких стоїть і моя особиста ідеологія. Я впевнений, що такі ідеї готовий сприйняти будь-який українець, незалежно від походження, території проживання, релігійних уподобань чи політичних поглядів.
Сергій, студент, Київ: – Як Ви ставитеся до демократії? Вам не здається, що вона себе дискредитувала в Україні багаторічними скандалами у вищих ешелонах влади?
– Швидше самі політики й партії дискредитували себе, а не демократія. Хоча її століттями притискають, трамбують, вона все одно зберігається як незмінний принцип народовладдя та страхування від тоталітаризму. У цьому сенсі я переконаний демократ.
І не мислю розвитку України інакше як демократичної держави. Але всі наші проблеми в тому, що ми останніми роками жили без сильного президента, без сильного уряду, без авторитетного парламенту. Коли влада слабка, складно побудувати успішну державу. Висновок один – треба змінювати Конституцію, давати більше повноважень главі держави, уряду. Сьогодні Україні не вистачає, якщо хочете, волі. Волі проводити рішучі реформи, волі струсити з себе догми й пута. Президентські вибори, які, сподіваюся, пройдуть наступного року, дають країні шанс на справжній прорив до формування сильної влади й сильної демократичної держави.
З іншими відповідями на запитання можна ознайомитися на Інтернет-сайті www.sprosi.tigipko.com і на сторінках газети «Комсомольская правда» в Украине».