Коли дізналась, що прізвище цієї родини – Чайка, то пригадались чудові пісні про цю пташечку. Мабуть, хтось з перших в родині отримав це чудове ім'я-прізвище. Гени – довговічні, вони передаються від предків до нащадків. Очевидно, зберегла добро і совість, мораль і духовність сьогоднішня сім'я – подружжя Петра Афанасійовича й Тетяни Петрівни.
Перше моє знайомство відбулося з хлопчиками-близнюками Мішою та Грішою – учнями 6-А класу Бершадської школи №3. Гарно, скромно одягнені, світлий, спокійний погляд, чемність, ввічливість – перше, що помічаєш при зустрічі з цими братиками. А класний керівник Н.П. Замкова висловила свою думку коротко: "Якби всі учні були такими вихованими, як Міша й Гріша, то вчителі не мали б ніяких проблем". Наша колега Галина Петрівна Засімович добрим словом відгукнулась про цю сім'ю: "Батьки та діти цієї родини дихають добром і чистою совістю". "Це чудова сім'я" – так сказала про них сусідка Галина Вєтрова.
При зустрічі з людиною часто буває так, що й однієї миті достатньо, аби дійти висновку про характер та толерантність співрозмовника. Тетяна Петрівна й Петро Афанасійович справді дихають добром при спогадах про перших вчителів своїх дітей Г.П. Наяйчук, Н.М. Зубенко, з вдячністю відгукуються про класного керівника 6-А кл. Н.П. Замкову.
А ще кажуть, що не можуть знайти найкращих слів на адресу Петра Миколайовича Гоцуляка: він допоміг морально й матеріально цій сім'ї, коли хлопчики важко захворіли. Приємно спілкуватися з учнями та їхніми батьками, які відгукуються про вчителів, друзів, сусідів тільки добрими словами. Це значить, що батьки й діти не скандальні, не хворіють "важкою хворобою" – заздрістю. В свій час батько хлопчиків – Петро Афанасійович – працював у друкарні, а мати – Тетяна Петрівна – на пошті. Тепер обробляють землю, вирощують овочі. Прості, звичайні, працьовиті... Запитую Тетяну Петрівну, як їй доводиться справлятись в сім'ї, де є чотири сини й чоловік – п'ять мужчин! Вона посміхається, й каже, що для цього народилась. А Петро Афанасійович доповнює: "Наша мама загартована. А ми всі їй допомагаємо, не поділяємо роботу на чоловічу й жіночу".
Чотири синочки... Андрій – спортсмен, кандидат в майстри спорту з греко-римської боротьби, Віталій закінчив Вінницький коледж, працює кухарем, Міша й Гріша – шестикласники. Всі "чайки й чаєнята" дуже вдячні бабусі Настасії Михайлівні. Про неї так сказав Петро Афанасійович: "Наша мама й бабуся витримала "бойові дії" в сім'ї, коли діти були ще малими, а тепер тягне сімейний тил".
Ну, а я дійшла висновку: в сім’ї велика роль жінки-матері, якби всі так виховували своїх дітей, то в суспільстві не було б ніяких проблем. А згодом старість кожного була б спокійною, захищеною.
Побажаємо цій сім'ї всього найкращого в житті: здоров'я, успіхів у праці та навчанні, поваги від людей, здійснення мрій.
Юлія ПЕНЗЮР,
громадський кореспондент.
вранці -2…-4° 
