Поташня – джерело натхнення

Він просто робить те, що визначено йому Богом, який наділив нашого земляка непересічним талантом. Другим крилом його творчості стало слово. Він – член Асоціації українських письменників, автор кількох книг прози та поезії. Його твори – і живописні, і словесні – пройняті глибокою філософічністю, намаганням осмислити призначення людини на землі. У щойно виданій книзі «Поташня – чарунка Поділля» П. Колісник пише: «В сучасному, майже наскрізь глобалізованому світі, є важливим зуміти зберегти в людині те, що неможливо виміряти тільки прагматичними мірками, те, що робить її складовою частиною Всесвіту, але унікальною й неповторною його чисницею – те, що виражається в творчості і сприяє людині пізнавати світ настільки, щоб не втратити себе – себе пізнавати настільки, щоб не втрачати світ. Важливо зберігати і розвивати в людині те, що допомагає знайти точку опори, тілесну і духовну рівновагу, те, що складає особисту, національну, духовну суть людини.
Справою честі кожного чесного митця є не тільки чесно заробляти на хліб насущний, але й окультурювати середовище, в якому живе людина».
У нинішньому пленері, як і раніше, разом з Прокопом Колісником взяли участь його побратими по життю і творчості – художники Левко Воєдило, Олесь Соловей, Володимир Гарбуз, Василь Корчинський (до речі, уродженець сусіднього із Поташнею села – Вовчка), Олександр Харват. І приїхали вони не тільки, щоб писати етюди, картини, створювати своєрідний художній літопис нашого краю, а й привітати з 80-річчям маму Прокопа Миколайовича – Марію Матвіївну, яка є берегинею довгострокового проекту «Поташня – чарунка Поділля». Тож вернісажем пленеру став «Портрет матері». Взагалі, провідним образом свята кольору, слова та пісні став узагальнений образ матері. Тож і традиційне зібрання на ганку старовинного приміщення почалося з привітань Марії Матвіївні, звучали пісні про матір, щирі віншування жінці, яка подарувала світові такого чудового сина.
Одним з перших перед присутніми виступив Валерій Борисович Фалілеєв. Свого часу він очолював місцеве господарство, за його участю було відкрито музей і галерею. Людина, небайдужа до мистецтва, він став меценатом проекту. І навіть зараз, живучи на Миколаївщині, він не забуває Поташню, яка стала для нього рідною, постійно підтримує зв’язки з художниками та нашим краєм. Тож так проникливо і щиро звучали його побажання матері. До речі, учасники проекту минулого року побували в Березнегуватому, де працює Валерій Борисович, з мистецьким десантом.
І це було вагомою подією в культурному житті того краю.
З гарними вітаннями виступили на святі сільський голова Поташні Михайло Рудь, начальник відділу культури райдержадміністрації Надія Герасимчук, директор місцевої школи Марія Шиндер та інші.
Виступали й художники, для яких щорічні пленери вже стали потребою душі. Зокрема, Василь Корчинський сказав, що приїздить сюди, як до себе додому. Його рідних у Вовчку вже не залишилося, тож перебування в Поташні, спілкування з місцевими людьми – це те, що нагадує дитинство, додає наснаги. І глибоко западає в душу, до сліз зворушує те, що Марія Матвіївна друзів сина теж називає своїми дітьми.
Вони ж відповідають їй синівською любов’ю.
Нинішній пленер присвячений не просто матері Прокопа Колісника. У творах художники спробували відтворити узагальнюючий образ матері як уособлення України.
Хоч нинішній вернісаж зібрав не так багато людей, як раніше (проводився не у вихідний), усе ж був він сповненим глибоким змістом, став емоційним і пам’ятним. Втім, як і всі заходи попередніх років, що вже відійшли в історію.
А ця історія відображена у книзі-альбомі Прокопа Колісника «Поташня – чарунка Поділля», з якою всі бажаючі мали змогу ознайомитися під час вернісажу.
Цей мистецький проект – унікальний не тільки для нашої області, а й для України.
Адже аналогів йому нема. Тож багатьом митцям варто вивчити і запозичити цей досвід.
Федір ШЕВЧУК.
с. Поташня.