Особливістю свята у попередні роки було те, що саме у цей день відзначалися найкращі популяризатори українського слова, заохочувалися видавництва, які випускають літературу українською мовою. А ще ж стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Але, на жаль, ситуація з українською мовою, точніше, ставленням до неї з боку влади, не додає оптимізму. Скажімо, ще у 2010-му міністерство освіти, науки, молоді і спорту відмовилося фінансувати проведення згаданого Міжнародного конкурсу знавців української мови. Та він все-таки відбувається за підтримки меценатів-патріотів.
А чого тільки вартий одіозний закон про засади державної мовної політики!
Знайшлися горе-політики, яким, бачите, захотілося надати статус регіональних іншим мовам (при цьому сфера вживання державної української мала б звузитися).
На мою думку, закон цей аж ніяк не додає престижу жодній з мов, а розрахований просто на невігласів, які не хочуть або просто не можуть через свій недостатній розумовий рівень вивчити державну мову – українську. За кілька місяців було чимало різних казусів через цей закон! Наскільки мені відомо, зараз він «вдосконалюється», готуються до нього різні доповнення, уточнення, поправки… Та для чого вигадувати велосипед?
Тим більше, в Конституції України чітко записано, що державною мовою в нас є українська, держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
Далі в Основному Законі записано: «В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України». Тобто визнання тієї чи іншої мови регіональною – це з одного боку порушення Конституції, а з іншого – бажання не просто підвищити статус мови меншини, а прагнення не вивчати і не знати мови державної.
Якось я переглядав в Інтернеті конституції інших країн. В усіх прибалтійських державними мовами є литовська, латвійська, естонська. А от у Білорусії, крім білоруської, державною визнано ще й російську. І де тепер білоруська мова?
З ініціативи районної організації «Просвіта» у приміщенні читального залу райбібліотеки недавно зібралися представники різних національностей, які живуть на теренах району. І ми обговорювали мовну ситуацію у країні та регіоні. Бершадь у цьому плані унікальне місто. Більшість населення – українці, поруч з ними живуть росіяни, євреї, поляки, роми… І ні в кого ні разу не виникало питання, якою повинна бути державна мова. Більше того, у нас усе так змішалося, що іноді важко визначити, хто яку етнічну групу представляє – типовими для району є змішані шлюби. Міжнаціональне порозуміння в Бершаді може стати прикладом для будьякого іншого регіону. І основою цих стосунків є взаємоповага та глибока повага до мови міжнаціонального спілкування – української. При цьому жодною мірою не принижуються інші мови.
… Уже багато років беру участь у Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова – мова єднання», що його проводить Одеська регіональна організація Національної спілки журналістів України. Нинішнього року я знову привіз з Одеси диплом лауреата. Долучаюся до цього творчого змагання не заради нагород, а для того, щоб дістати змогу поспілкуватися із українськими та зарубіжними колегами, які також пишуть на культурологічні, зокрема мовні теми. І не просто поспілкуватися, а визначити шляхи подальшого висвітлення актуальних проблем сьогодення. Час показує, що мовна тема залишається актуальною завжди. Бо нам потрібно берегти рідну мову.
Збережемо наше слово – і воно збереже нас! Шануймося!
Федір ШЕВЧУК, лауреат Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання».
вранці -2…-4° 
