Віталій Миколайович Бойчук – доцент кафедри теорії і методики технологічної та професійної освіти Вінницького педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Автор більше 60 наукових та науково-методичних праць. Ним видано навчальні та методичні посібники, надруковано статті у вітчизняних та закордонних виданнях. Він автор монографії «Різьблення деревини: історія, методика, практика», на котру зараз посилається Вікіпедія, є керівником художньої студії університету, де займається з обдарованими студентами живописом та графікою. Проводить заняття гуртка «Різьблення деревини».
Віталій Миколайович родом з Осіївки. Мама Ніна Іванівна розповідає, що читав він змалку багато – і художньої літератури, а ще різні журнали з моделювання та конструювання. Пробував себе у малюванні та скульптурі.
З появою в Осіївській школі гуртка технічної творчості (керівник – батько Віталія Микола Пилипович) був постійним учасником конкурсів технічної творчості районного та обласного рівнів, де займав призові місця. Завдяки роботі з татом набув значних практичних умінь та навичок. У 1990 році виріб Віталія, зайнявши спочатку призові місця на обласному та республіканському конкурсах, експонувався на ВДНГ у Москві.
Після закінчення школи запропонували Віталію стати керівником гуртка при Бершадській станції юних техніків, там він і розпочав свою трудову діяльність. Вступив на художньо-графічний факультет Вітебського державного університету (Республіка Білорусь). Вступу передували напружені довготривалі заняття живописом, малюнком та кресленням з професійними художниками Володимиром та Анатолієм Чмілями. Старання дали очікуваний результат.
Після закінчення навчання пропонували Віталію Миколайовичу залишатись в університеті. Але його тягнуло на рідне Поділля. Повернувся сюди і став працювати у Вінницькому педуніверситеті.
Спочатку на посаді старшого лаборанта кафедри трудового навчання. Викладав малюнок і художнє оздоблення одягу, займався науковою діяльністю. Закінчив цільову аспірантуру Інституту педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України. Під час навчання проживав у земляка Сави Филимоновича Манзія – відомого вченого, теж уродженця Осіївки.
А потім працював асистентом кафедри теорії і методики трудового та професійного навчання педуніверситету.
Створив нові лабораторії: художньої обробки матеріалів, малюнка та живопису, ручної обробки металу тощо. Захистив дисертацію, став кандидатом педагогічних наук.
Був старшим викладачем, доцентом кафедри інформаційних технологій в освіті, створив ряд нових сучасних комп’ютерних аудиторій. У 2010 році призначений на посаду заступника директора з наукової роботи Інституту математики, фізики і технологічної освіти ВДПУ.
Доцент Віталій Бойчук – автор цікавого проекту: п’ятиметрової копії славнозвісного лондонського Біг Бену, встановленої на подвір’ї університету. Цю зменшену копію із усіма її, в тому числі звуковими функціями робили у навчальній майстерні півтора місяця. Зараз працюють над створенням копії Ейфелевої вежі.
Віталій Миколайович не думає про власне збагачення, а старається зробити щось хороше для людей, залишити по собі вагомий слід. Він сам спонсорує видавництво власних книг, абсолютно безкоштовно керує художньою студією.
– Я дивлюся на світ глобально. От до прикладу, заходжу в кімнату для створення її дизайну. Для того, щоб людина себе добре почувала, повинна бути не тільки відповідна кольорова гамма, а й комфортний інтер’єр. Щоб було не тільки естетично, а й функціонально. Свою квартиру я обладнав власноруч.
Багато меблів та різні перегородки зроблені з лози. Я працюю на максимальний комфорт, – розповідає Віталій Миколайович.
Все, що можна гарного зробити руками, йому під силу: дизайн кімнати, розмалювання стін, вироби з дерева, рекламні стели і т.д.
Його люблять студенти – за глибокі знання, вміння продемонструвати їх на практиці, а ще за почуття гумору.
Його дружина Оксана Юхимівна – викладач української мови та літератури в професійному технологічному центрі технологій та дизайну. Подарувала йому двох прекрасних діток: Ані шість років, а Романкові – три. Дружина першою читає та редагує книги чоловіка і завжди його в усьому підтримує: – Наше життя стовідсотково відрізняється від інших.
Жити з творчою людиною – це навіть мислити по-іншому.
Часом хочеться, щоб чоловік більше часу проводив з родиною, але коли дивишся, яких висот він досяг, що хорошого за цей час він встигає зробити для людей, то думаєш, що воно того варте. Він все одно залишається найкращим чоловіком та батьком.
Ірина МАЛІЦЬКА, студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І.Я. Франка.
вранці -2…-4° 
