А довгими зимовими вечорами вишиває для людей скатерки, картини, наволочки, простирадла, серветки, оздоблюючи їх візерунками, притаманними рідній місцевості. Із раннього дитинства прищеплювали любов до мистецтва бабуся та матір, які володіли різними видами вишивки.
Олена Дмитрівна ще пам’ятає домоткані вибори з прядива, верстат, на якому часто ткала бабуся рядна, доріжки, килими, у неї й досі зберігається рушник, якому понад сто літ.
Коли сонце закочується за обрій і догорає день, жінка поспішає до односельчан на репетиції у сільський клуб.
Вона організувала діяльність гуртків різного спрямування для дітей і дорослих. З її легкої руки процвітають гурток «Вишиванка», ансамблі «Травневий цвіт», до складу якого входять Світлана Голинська, Галина Добренко, Лідія Сторожук, Ганна Комиш, Галина Романчук, Ольга Мартинюк (на знімку), та дитячий хореографічний ансамбль.
Село невелике, віддалене від районного центру, живе своїм цікавим життям, люди, які мешкають тут, об’єднані любов’ю до мистецтва, до квітучої матері-землі, до сущого і прекрасного, створеного людськими руками та самою природою. Кожного свята в клубі відбуваються масові заходи, організовані цією талановитою, красивою з літами жінкою.
Також часто проводяться виставки образотворчого мистецтва.
Свої вишивки вона приносить до сільського клубу на урочистості та виставки.
Ось і цього року вишила такий чудовий, красивий «Рушник єднання», приурочений Дню незалежності, який об’єднуватиме два села однієї територіальної громади, Вовчок і Лісниче, увесь район, усю Україну. Виріб експонуватиметься на обласній виставці образотворчого мистецтва. І всміхається на ньому коровай з золотистим колоссям, багряними маками та легкокрилими лебедями.
Лідія ЗАРІЧАНСЬКА, громадський кореспондент
вранці -2…-4° 
