Любов до народного мистецтва об’єднує в один колектив півтора десятка хлопчиків та дівчаток різного віку. Серед них десятикласники Віктор Кушнір, Іван Віхренко, Вадим Осієвський, дев’ятикласники Тарас Мартич, Наталія Плахотна, Вадим Бомбик, шестикласник Вадим Лещенко та інші учні. Юні сопілкарі за короткий час полонили серця не лише односельчан та мешканців району, а й багатьох шанувальників художньої самодіяльної творчості з інших регіонів. Адже ансамбль “Жайвір” неодноразово виступав на обласних фестивалях: “Подільське гроно калинове” у Вінниці, у Балті, на міжнародному фестивалі “Ми з тобою в одному колі” у Києві, брав участь у творчих звітах майстрів мистецтв та художніх колективів “Краса України – Поділля”, у другому Всеукраїнському фестивалі народної творчості “Тобі, рідний краю, всім серцем співаю” та в багатьох інших святкових концертах. До речі, високу оцінку юні музиканти отримали і в обласному центрі в День незалежності, коли самодіяльні митці представляли Бершадщину.
Творча біографія цього яскравого колективу – це час невпинних пошуків. Юні самобутні музиканти майстерно виконують різноманітні твори, але основу репертуару дитячого ансамблю сопілкарів складають українські пісні та їх обробки, твори відомого композитора-земляка Р.Скалецького, М.Леонтовича, Ф.Колеси та інших авторів.
Всі ці роки з талановитими дітьми займається великий ентузіаст, надзвичайно закохана у світ музики і свою справу людина – вчитель Володимир Харитонович Віхренко. Активно допомагає йому у всьому дружина Юлія Іванівна. Кожен з нас добре знає, як непросто започаткувати якусь гарну справу, а потім буквально на голому ентузіазмі пестити своє дітище. Звісно, щоб виступати з концертами, потрібні кошти. Треба мати інструменти, костюми. Але керівник ансамблю “Жайвір” В.Х. Віхренко – дійсно до самозабуття закохана у мистецтво людина, тому він не скаржиться на матеріальні труднощі, а як може намагається подалати їх самотужки. Так, наприклад, усі музичні інструменти, на яких грають учасники ансамблю, виготовлені Володимиром Харитоновичем. Щоб збагатити свій досвід у цій справі, він перегорнув не одну гору книг, не раз долав відстань у п’ятсот кілометрів, їздив у Тернопільську область до знаних майстрів. До речі, на його сопілках грають не лише вихованці “Жайвору”, а й чимало спеціалізованих класів навчальних музичних закладів.
Хтось із великих сказав: “Люди посередні не бувають першими”. Володимир Харитонович не належить до байдужих, посередніх. Він із числа одержимих. Де б В.Х. Віхренко не працював, завжди гуртував навколо себе юних любителів музики. Так було і в Вінницькій середній школі № 23, і в Ободівському інтернаті, і в Бершадській другій міській школі, і в будинку дитячої творчості. Цього року він був запрошений та брав участь у кількох фестивалях, зокрема у Таврійських іграх, на Сорочинському ярмарку, музичній виставці у Києві. Віхренко і його талановиті вихованці щедро дарують людям чари мистецтва, збагачують їх духовно, наповнюють їхні серця і душі прекрасним. Тож нехай цих самодіяльних артистів ніколи не покидає творче натхнення, а їх виступи завжди супроводжуються шквалом оплесків.
Василь ІЛЬЧУК.
вранці -2…-4° 
