Освіту здобувала, будучи ще з школи схильною до точних наук, в одному з одеських ВУЗів, на факультеті бухгалтерського обліку. Але із статистикою була обізнана давно. Саме цими проблемами, як це тепер доводиться їй, десятиліттями переймалася її мама Марія Василівна. Скільки разів Людмила мала нагоду спостерігати, як вона була вже вдома, а насправді – ніби на роботі.
Дорога на Вінниччину, зокрема в наш район, пролягла для неї дуже просто. В одній групі з нею навчався Валентин, який згодом виявився її другою половинкою. Він і привіз її 28 років тому, по закінченню навчання, у своє рідне село Устю. З тих пір і йдуть пліч-о-пліч по життю.
Спочатку Людмила Олександрівна шліфувала набуті в інституті знання на посаді головного економіста в устянському господарстві, що стало для неї ще однією важливою школою життя. Потім її, як ініціативного й грамотного фахівця, запросили на посаду інструктора тодішнього райкому. Довелося працювати і в ощадбанку, фінансовому відділі.
Щодо останнього місця роботи, то її мати не може тепер не гордитися нею. Хоч і чимало з 1999 року, як перейшла у статистику, довелося пережити, взявшись за нову для себе справу, досягнуто все ж он скільки. Вже декілька років підряд очолюваний Людмилою Олександрівною відділ, а з 2006 року управління статистики, на провідних позиціях в області. І головна заслуга її в тому, що створила хороший, професійний колектив. Бо одна справа оволодіти спеціальністю самій, і зовсім інша – домогтися такої ж вправності, особливої злагодженості від інших. Але, будучи завжди і в усьому принциповою, роботу прагнула організувати так, щоб відстежування діяльності усіх сфер життя району подавалося реально і об'єктивно.
Живе Людмила Олександрівна не тільки роботою, а й сім'єю, радіє дітьми, які на відміну від батьків, обрали професію юриста.
Тож друзі та рідні бажають, щоб і надалі якнайкраще складалося все в житті Людмили Олександрівни. Нехай зозуля накує їй ще багато років життя, радості від праці, щоб разом з Валентином Яковичем – своїм чоловіком, дочекалися зятя і невістку, а потім й онуків.
Наш кор.