Ювілеї

® ® ®
Бершадський райком Комуністичної партії України щиро вітає з ювілеєм
Юлію Харитонівну ПЕНЗЮР
Бажаємо, щоб кожен рік був радісним і світлим,
Щасливим, без турбот і без проблем.
Щоб успіхами Ваші будні квітли,
Добром, удачею і сонячним дощем.
Хай доля Вам дарує щастя,
Достаток, радість і добро.
Все, що задумалось, хай вдасться,
Щоб у житті тепло було.
® ® ®
Педагогічний колектив Бершадської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 щиро вітає вчительку, ветерана освітянської ниви
Юлію Харитонівну ПЕНЗЮР
з гарним ювілеєм, бажає щастя, міцного здоров'я, успіхів у праці, радості від життя. Натхнення і енергії Вам для подальшої творчої роботи!

Вона завжди в русі: то мчить в бібліотеку (поповнити багаж знань, як каже), то їй необхідно відвідати подруг, допомогти по господарству, то вже відчиняє двері районки. І завжди ставить собі запитання: "Чому так?".
Оці "чому" наздоганяють її, полонять серце, а інколи й роблять боляче. Це тоді, коли не вирішується щось. Але вона твердо знає: безвихідних ситуацій немає, так вчить своїх дітей, так вчила учнів, які вже й внуків мають, але донині пам'ятають науку життя Юлії Харитонівни Пензюр. І якщо вдалося їй розв'язати якесь "чому" – вона щаслива. Не за себе – за них, людей.
Та й не важливо їй, яка у кого національність. За документами – єврейка, носить вишиванку українську, а серце наповнене добротою, якої вистачить на росіян, українців, білорусів, циганів... Така вона жінка, родом із Теофилівки.
... Теофилівка – це той острівець, до якого вона подумки звертається завжди. Тут солодке намішане на гіркому трунку. За тих людей вона молиться, обожнює. Це вони тоді, коли клекотіли гармати, а земля повнилася стогоном, ризикуючи своїм життям, врятували маленьке єврейське дівчатко. Це там її, взявши за ручку, повели до школи, під чужим прізвищем, вдочеривши згодом.
Там вона оцінила дружбу, взаєморозуміння. Юлія Харитонівна не може скласти ціни вдячності тим людям, перед якими схиляється у поклоні не лише, коли травень мережить біло-зеленим кольором землю, а завжди.
Це вона потурбувалася, щоб їм присвоїли звання "Праведники народів світу" (на їх честь в Ізраїлі посаджені дерева, їхні імена викарбували в книзі пам'яті рятівників). Багато це чи мало?! Звичайно, мало, бо добро ціни не має. Тому Юлія Харитонівна навчилася дарувати його іншим. Закладено генами, запозичено? Хто відає!
Школярський світ дівчинки був перенесений в Тернівку, згодом у Бершадь, її улюблене місто.
Навчалася, мріяла про вчительство. Наполегливість дала результати: закінчила Московський державний університет ім. Ломоносова. І понеслась Юлія Харитонівна по життю, як весняний вітер по квітах, підставляючи себе гараздам і негараздам.
30 років, як 30 днів пробігло в Пилипонівській російській школі, згодом Бершадській середній школі №2 (зараз Бершадська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2).
Та суть не в назві, а в її змісті. В пилипонівских буднях різне було: колись штормило, колись вигаптовувалося мереживо затишшя. Але не надовго, бо були будні зі своїми сюрпризами.
Скрізь намагалася заступник директора з виховної роботи (по рангу своєму) і просто по-людськи навести порядок, розрадити, вселити віру, застерегти. За це й мала шану (і зараз має) від жителів Пилипонівки.
Юлія Харитонівна – частий гість нашої школи. Розповідає про своє нелегке життя з весняними грозами, зимовими сніговіями, неспокійними осінніми віяннями.
Радіє від душі, що зібрано для Пилипонівського музею, чекає з нетерпінням його відкриття, турбується, щоб не зникли традиції, не відійшли в минуле. За чийсь успіх радіє, як за свій, бо така вона, жінка-патріотка, хранительниця.
– Розкажіть щось про себе, – прохаю Юлію Харитонівну.
– Що розповідати, все як на долоні, – змахує непрохану сльозу, – виростили двох дочок, дали освіту. – І з гордістю фіксує, а на устах усмішка: – Один зять росіянин, другий – українець. Я – єврейка з присмаком польської закваски, покійний чоловік – українець. А всі – родина!
Якусь мить мовчить і знову: – Була можливість виїхати, влаштуватись, але це моя земля, моя історія.
Така вона жінка-вчителька, жінка-мати, жінка-патріотка, лауреат премії ім. В.Думананського.
З роси вам і води!
З сонця – по крапельці щастя!
З ювілеєм, дорога людино!
Світлана КОВАЛЬСЬКА,
вчителька,
наш громадський кореспондент.
м. Бершадь.