Особливо теплі і ніжні слова хочу висловити на адресу всіх жінок-бершадчанок, яких доля закинула сюди, в Італію. Не від добра вони приїхали шукати щастя на чужині, а щоб, повернувшись, мати гідне життя. Дорогі мої, будьте сильними і мужніми, живіть надією на зустріч із своїми рідними, своєю землею. Адже тільки тут, далеко від домівки, можна зрозуміти, як важко бути без рідної мови, ходити по чужій землі.
Підносячи молитву до Бога, благаю у нього здоров'я і щастя рідним, друзям, всім людям, щоб жили в мирі і повазі. Хай Бог благословляє на любов і добро до нашої рідної України, її народу, її прекрасних жінок. В моїй душі народжується чимало гарних і сумних слів про нас, мої любі українські італійки:
Які таланти споконвіку
Ростить українська земля!
А їх розтягують по світу –
В Італію, ген за моря.
Коли ж, нарешті, це скінчиться!
Коли піднімемось з колін?
Коли красуня наша жінка
Не буде потуратися ніким!
З повагою до вас
Тамара СУТИК.
м. Феррара. Італія.
вранці -2…-4° 
