Тимошенко Юлiя Володимирiвна

1984 року Юлія Тимошенко закінчила університет з відзнакою і за розподілом пішла працювати інженером-економістом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім. Леніна.

Кінець 80-х, початок 90-х - період, коли почали розвиватися прообрази сучасних бізнес-структур - кооперативи. Нові можливості для молодих людей того часу стали першим поштовхом і першим кроком до власного бізнесу. У 1988 році Юлія і Олександр позичили 5 тисяч радянських карбованців і відкрили пункт надання послуг населенню. Люди називали такі пункти відеосалонами. Прибутки від першого підприємства пішли на розвиток мережі салонів.

З 1989-го по 1991 рік Юлія Тимошенко - комерційний директор Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".

З 1991 року - генеральний директор корпорації "Український бензин" (КУБ).

У 1995 році Юлія Тимошенко стає президентом ЄЕСУ.

Наприкінці 1996 року Юлія Тимошенко балотується до Верховної Ради України у мажоритарному Бобринецькому виборчому окрузі N29 Кіровоградської області, який віддав за її кандидатуру 92,3% голосів.

У 1997 році Юлія Тимошенко стає першим заступником голови партії "Громада".

З 1998 року -голова стратегічного комітету Верховної Ради з питань бюджету. За час роботи на цій посаді Юлія Тимошенко розробила проекти Бюджетного й Податкового кодексів, нову систему пенсійного і медичного забезпечення, механізм погашення заборгованостей по пенсіях і заробітній платні. Також під керівництвом Юлії Володимирівни бюджетний комітет розробив програму "100 тижнів до гідного життя"

У 1998 році Юлія Тимошенко повторно стає депутатом Верховної Ради і знову очолює бюджетний комітет парламенту. Вона - автор удосконаленої системи міжбюджетних відносин і оптимізації державних соціальних програм, під її керівництвом розроблено законопроекти Податкового, Соціального кодексів, а також Пенсійна реформа.

Також 1998 рік - за видатні заслуги перед Українською православною церквою Юлія Володимирівна нагороджена орденом Святої Великомучениці Варвари.

У 1999 році Юлія Тимошенко очолює партію "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".

Крім того, у 1999 році Юлія Володимирівна захищає дисертацію на тему "Державне врегулювання податкової системи" й стає кандидатом економічних наук. На цьому наукова діяльність не закінчується: Юлією Тимошенко написано більше 50 наукових робіт.

Так, 30 грудня 1999 року Юлія Тимошенко посідає пост віце-прем'єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу. В цей період Юлія Володимирівна розробила "Енергетичну концепцію України" й антикорупційну програму "Чиста енергія", метою яких була ліквідація корупції та засилля кримінальних сил у паливно-енергетичному комплексі України.

18 серпня 2000 року Олександр Тимошенко разом із генеральним директором корпорації ЄЕСУ Валерієм Фальковичем затримані, а 21 серпня - заарештовані. За рік суд визнає незаконним перебування Олександра Тимошенко під арештом.

19 січня 2001 року - Юлію Тимошенко відправлено у відставку з посади віце-прем'єра.

13 лютого 2001 року - її арештовано за звинуваченнями Генеральної прокуратури. У березні Печерський районний суд Києва визнав безпідставність висунутих звинувачень і санкцію на арешт скасував.

У вересні 2001 року під час міжнародного Економічного форуму у Криниці Гурській (Польща) Юлія Тимошенко представляє Україну у списку претендентів на звання "Людина року Центрально-Східної Європи" і є єдиною жінкою серед них. Рівно за чотири роки, у вересні 2005-го, європейські експерти гідно оцінять діяльність Тимошенко на посаді прем'єр-міністра України й назвуть її "Людиною року".

9 лютого 2001 року Юлія Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) - громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади злочинний режим Кучми. ФНП, до складу якого увійшли "Батьківщина", Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, "Собор", Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

У листопаді 2001-го учасники об'єднання приймають рішення перейменувати ФНП у Блок Юлії Тимошенко, і на чолі цієї політичної сили у березні 2002 року Юлія Тимошенко йде на парламентські вибори. За результатами виборів, Блок Юлії Тимошенко отримує більше 20 місць у Верховній Раді і формує свою парламентську фракцію.

У 2004 році Блок Юлії Тимошенко та блок Віктора Ющенка "Наша Україна" оголошують про створення коаліції "Сила народу" для підтримки кандидатури Ющенка на виборах Президента у жовтні 2004 року.

У листопаді 2004-го після другого туру президентських виборів, який мав стати вирішальним, в Україні починаються масштабні акції протесту проти фальсифікації результатів народного волевиявлення, що стали відомі всьому світу як Помаранчева революція. 3 грудня 2004 року Верховний суд України ухвалює безпрецедентне рішення - визнає недійсними через масштабні фальсифікації результати другого туру виборів, і призначає повторне голосування. 26 грудня 2004 року Україна голосує втретє під пильною увагою всього світу, й президентські вибори виграє Віктор Ющенко.

4 лютого 2005 року Президент Віктор Ющенко пропонує парламенту кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України, і Верховна Рада підтримує таке призначення. Вона очолює уряд.

У липні 2005 року авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.

У вересні 2005 року команда Юлії Тимошенко іде з влади, але продовжує роботу над перспективними проектами з розвитку України.

Також у 2005 році Юлія Тимошенко отримує нагороду "Людина року Центрально-Східної Європи".

У грудні 2005-го Юлії Тимошенко вручено міжнародну нагороду - Prix de la Foundation - за "видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів і антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі". В Україні Юлію Тимошенко називають Людиною року і Особистістю року.

7 грудня 2005 року на з'їзді БЮТ Юлія Володимирівна презентує солідаризм як нову ідеологію Блоку, з якою він іде на парламентські вибори 2006 року.

За підсумками голосування 26 березня 2006 року, за Блок Юлії Тимошенко свої голоси віддали 22,29% виборців, забезпечивши перемогу Блоку у половині регіонів України та у Києві. Другою серед "помаранчевих" сил фінішувала "Наша Україна" (13,95%), третьою - Соцпартія (5,69%). Разом три демократичні сили отримують можливість сформувати парламентську більшість у 243 депутатських мандати.

30 вересня 2007 р. на дострокових виборах Блок Юлії Тимошенко отримав 156 мандатів.

29 листопада 2007 року БЮТ та блок "Наша Україна - Народна самооборона" створили демократичну коаліцію.

З 18 грудня 2007 року - прем'єр-міністр України.