Усний журнал складався з трьох сторінок, кожна з яких мала назву: „Уроки історії забувати не маємо права”, „Отаке-то було лихо по всій Україні”, „Прости нас, пам’я - те, прости!”. Школярі декламували вірші, розповідали про своїх рідних, які пережили голод. Про пережите в 19321933 роках з болем у серці розповіла вчителька-пенсіонерка Т.Є. Орлик. Вона згадувала, як померлих звозили до однієї ями і закопували всіх разом. Мати давала їм, дітям, зерно, яке вони не відразу з’їдали, а довго жували, тільки тамуючи голод. Тоді пухли від голоду старі і малі, вимирали родинами й селами. Смерть никала на шляхах, на городах, у хатах. Зі сльозами на очах розповідала про ті страшні часи й М.В. Горобець.
Директор школи Т.Д. Гончарук наголосила: ми не маємо права забувати про тих, хто пережив страшні муки в ті голодні роки. На завершення всім запрошеним очевидцям голодомору роздали булочки.
Пам’ять померлих в роки голодомору вшанували хвилиною мовчання.
Для того, щоб ніколи не повторився голодомор, слід пам’ятати про пережите, шанувати рідну землю і всіх, хто працею і мудрістю зміцнює нашу незалежну Україну.
Валентина КУЦАК, методист районного методкабінету відділу освіти.
вранці -2…-4° 
