Бо ж за шістдесят прожитих років у Бершаді, з котрих майже сорок –активної трудової діяльності, бачив, яким наше місто було в кінці 50-х років минулого століття, і як воно розбудовувалось і красивішало із року в рік у подальший період.
Кожна професія має свої цінності, та професія будівельника, мабуть, найкраща тим, що будівельники по собі залишають вічні пам’ятники для людства. Поскільки чимало років у переліку моїх службових обов’язків значилось бути куратором будівельної галузі, багато разів очолював державні комісії при прийманні новозбудованих об’єктів в експлуатацію, тож і закарбувались оті споруди у пам’яті. Саме під багатолітнім керівництвом Чорнобельського в нашому місті було збудовано чимало об’єктів виробничого, соціально-культурного, медичного і житлового призначення, адміністративних приміщень різних установ та організацій. Тому я, як живий свідок тих, тепер уже далеких часів, однозначно підтримую клопотання ради ветеранів і стверджую, що М.М. Чорнобельський вартий того, щоб увічнити пам’ять про нього, як про начальника ПМК-45. Він такого сповна заслужив!
Щоб удруге не повертатись на сторінках газети до вищезазначеної теми, хочу висловити надію, що радою старійшин ближчим часом буде неодмінно порушено клопотання і про увічнення пам’яті колишнього начальника сільгоспуправління, а згодом керівника району – В.Ф. Темного. Саме за час його керівництва будівництво в районі набуло найбільших масштабів, а в сільськогосподарському виробництві район посідав провідні місця не лише в республіці, але й в колишньому Союзі.
Чому мене болить це питання? Адже з плином часу вже й не буде кому згадати про вищеназваних товаришів. А так хотілося б, щоб пам’ять про них ніколи не згасла у прийдешніх поколіннях! Переконаний, що згадані клопотання будуть розглянуті і підтримані відповідними керівними органами міста і району.
Юрій ЦІНЧИК, колишній заступник голови райвиконкому, ветеран праці, член НСЖУ, м. Бершадь.
Від редакції: Редакція газети повністю розділяє думки нашого давнього автора з приводу порушеної теми. Але нам хотілося б почути й інших читачів.
Тому чекаємо ваших нових листів, дзвінків про те, кого ще із наших земляків варто вшанувати.