Професія газетяра нагадує працю сталевара або шахтаря. Адже необхідно перебрати тонни словесної руди, аби знайти потрібне слово, щоб дійти до серця читача, сказати йому правду.
Став крилатим вислів «Словом можна убить, словом можна спасти, словом можна полки за собой повести».
Тому кожен володар цієї зброї – слова – повинен відчувати велику відповідальність за наслідки її застосування. Журналіст – не простий спостерігач подій: він мусить займати громадянську позицію. А в наш неспокійний час це дуже дорого коштує.
Шляхи газетярів завжди були тернистими. Їм не прощали критику, особливо ті, які вміють і мають можливість мстити. Серед нас є злі, заздрісні, нетерпимі, чванливі. І це не залежить від посади, від освіти, від матеріальних благ, навіть – і від віку.
Сьогодні є любителі копатись в минулому, однак вони не дбають про майбутнє. Кричать, ганьблять все, що мали ми в минулому. Критикують те, що самі робили. А все-таки не потрібно все перекреслювати, особливо те, що залишили після себе трудяги, таланти, творці краси і щастя.
Слід пам’ятати, що вожді приходять і відходять, а ми, наші нащадки залишаються. На жаль, все змінюється, тільки не люди. Вбивство, грабежі жорстокість повторюються. Мрійники хочуть бачити всіх розумними, щасливими, духовно багатими. І так хочеться, щоб мрія ця стала дійсністю.
Святі для нас Перемога, дружба народів всіх націй, всіх рас. Про все це щастя розповідала й продовжує повідомляти наша районна газета. По Інтернету її читають і в далекому зарубіжжі. Її творці несли й несуть людям правду, розумну інформацію. «Бершадський край» і тепер займає позицію гуманізму, інтернаціоналізму. Я поважаю цей колектив за чемність, привітливість, за творчу працю. Я бажаю всім їм вдячних читачів, розумних дописувачів, хороших друзів, ну, і звичайно, гідної зарплати та особистого щастя, успіхів у праці та творчої наснаги. А всім нам, всім людям землі – миру й взаєморозуміння. Для цього необхідно, щоб газета була трибуною совісті.
Юлія ПЕНЗЮР, громадський кореспондент.
вранці -2…-4° 
