В цьому я теж мала можливість переконатись. Не могла дійти до пам’яті після образливих слів на мою адресу від чоловіка, який вважає себе дуже справедливим. Слід пам’ятати, що грубість і справедливість – протилежні за змістом. Справжній чоловік жінку не образить. Особливо, якщо вона вдова, незахищена.
Від своїх колишніх учнів, які вже стали дідусями й бабусями, від недавніх випускників та сьогоднішніх школярів при зустрічах чую хороші слова, щирі вітання. Тому дійшла висновку, що криза совісті й культури є у декого навіть і в старшого покоління. Такі хизуються нагородами не за працю, не за те, що, ризикуючи життям, захищали Батьківщину. Вони отримали просто ювілейні медалі. А ми – діти війни, батьки яких загинули в боях або повернулись інвалідами, ми – загублене покоління без нагород, без доброго слова. Медалями слід нагороджувати чесних, совісних, вихованих, тих, що пам’ятають і в своїй поведінці керуються правилами християнських заповідей, не ображають тих, що не захищені. Я особисто вдячна голові ра - йонної ветеранської організації В.М. Крамару. Його батько теж загинув на війні. Я вдячна його заступнику – однодумцю В.П. Сидоренку, ветерану-полковнику Б.А. Морозюку, дитині війни А.М. Цюню, багатьом своїм ровесникам і старшому поколінню за те, що при зустрічах чую завжди від них добре слово.
На жаль, серед нас є такі, які спекулюють і Богом. Однак світ тримається на тих, які мають Бога в серці. Вони проповідують добро, злагоду, інтернаціоналізм. Їх об’єднують добрі вчинки в поведінці, аби відійти від злості й ненависті, з якими ми зустрічаємось на землі.
Вони не сіють міжнаціональні та міжетнічні чвари. Я познайомилась з деякими релігійними громадами і дійшла висновку, що вони – інтернаціоналісти, виховані, не вживають страшну лексику, алкоголь і т.п. Добре слово чула від свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, від християн, іудеїв. Була зворушена вітанням квітами та подарунками в день людей похилого віку. З добрим словом звернулись віруючі церкви Живого Бога, їхній пастор.
Отже, добре слово, совість – це віра, наше життя, наші людські відносини. Вони не повинні залежати ні від національного походження, ні від партійного квитка чи віри.
Воно не залежить від освіти чи професії. Воно залежить від совісті, якщо ти – Людина.
Юлія ПЕНЗЮР.