– Чим далі віддаляє нас час від пори київського Майдану, тим частіше ми себе запитуємо, для чого тоді люди вийшли на нього масово і чи виправданими будуть тепер їхні надії?
– Найперше, його сила у тому, що створений він був не політиками, а народом. Усі, кому був притаманний патріотичний дух, вийшли для того, щоб змінити систему, яка «прогнила» вже до решти, побороти корупцію. Причому, щоб зміни відбулися по всій вертикалі.
Зрозуміло, що всі, хто був тоді при владі на місцях, навіть будучи патріотично налаштованими, не могли сповна працювати на народ. Тому і ламати цю систему треба було починати зверху, з Києва.
І Майдан успішно справився з цим непростим завданням, хоч і надто дорогою ціною.
Але сьогодні ситуація складається так, що колишнього президента хоч і позбулися, керівництво змінилося теж, однак замість того, щоб міняти систему далі, почало відбуватися щось незрозуміле. Наприклад, якщо у нашому районі і потрібно було домагатися якихось змін, то підходити до цього варто досить виважено і в правовому полі.
Підстави, щоб звинувачувати когось у корупції, мають бути вагомими.
А ще перед тим, як когось посадити у крісло, дуже важливо радитися, заручатися підтримкою людей. Після узгодження кандидатури А.Т. Головні на посаду голови райдержадміністрації з представниками бершадського майдану, вже з перших днів своєї діяльності він прагне виправдати довір’я, надію багатьох. Він обіцяє, незважаючи ні на що, боротися з корупцією і робитиме все для того, щоб район розвивався.
– Мабуть, думалося, що започаткована тенденція призначення кадрів буде продовжена і далі?
– Як на мене, то вже й у Києві керівництво, уряд почали діяти без погодження своїх думок із народом. Хоч перед тим, як приймати те чи інше рішення, все-таки годилося б прислухатися до громадськості. І тоді рішення для всіх були б зрозумілими. На жаль, те що сталося з Кримом, чому зволікаємо з розвитком подій на сході нашої держави, розуміють не всі. Як на мене, то потрібно діяти у цьому плані конкретніше, в тому числі й у нашому районі.
Наприклад, є рішення про створення самооборони. Здавалося б, перш за все, займатися цим повинні професіонали, щоб на випадок чого не кидати знову людей у «м’ясорубку». Вони повинні бути підготовленими і стратегічно, і фізично, і психологічно. Але хоч і є у районі спілка учасників бойових дій, які з практики знають, що це таке, до її представників чомусь ніхто із самооборони навіть не звертався. І це не стільки критика, як порада, щоб вони, створюючи самооборону, хоч прислухалися до нас. У результаті нині чимало хто навіть не впевнені, що ця самооборона буде спроможною протистояти професіоналам, які можуть з інтервенцією увірватися і в наш район.
І відкладати це надалі не варто, а треба починати працювати по-іншому, щоб вона дійсно була здатною протистояти. Та ще й варто мати на увазі, що на сході диверсійна війна. А це означає, що ніхто не може передбачити, де виникне наступний конфлікт.
Особисто я не можу гарантувати, що і у нашому районі немає людей, які можуть співпрацювати з ФСБ.
– Чи обговорювали цю проблему між собою афганці? Чому б Вам не зробити крок назустріч самообороні?
– Звичайно ж, обговорювали. Я, тільки-но прибувши з Києва, одразу ж на прикладі районів, де самооборону вже було створено за участі афганців, висловив думку, що і ми повинні так зробити. Бо якщо від нас щось залежатиме, ніхто і ні в якому випадку не заявить, що його хата скраю. Коли і розпочнуться бойові дії, горе може завітати у кожну сім’ю. Тому залишатися байдужим є злочином.
І справа тут навіть не в амбіціях, що ми першими не пішли назустріч. Чомусь вийшло так, що мені, організатору ГО «Майдан», теж висловили недовіру і відсторонили від цієї діяльності. Причому, я навіть не знаю, чим це пояснюється, адже нікому і ніколи не перейшов дорогу і ковдру не перетягував на себе. А з ініціативою цього інтерв’ю теж звернувся у редакцію газети, як патріот і як людина, яка має право на власну думку. Коли брався за створення бершадського майдану, не тільки пояснював, хто я, а навіть застерігав, що це не якась там гра у «війнушку», а серйозна справа. За кожне своє слово і дії потрібно буде відповідати. Причому, не тільки за певний період часу, а і за майбутнє своїх дітей, держави.
А недовіра до мене полягала, швидше всього, у тому, що до створення майдану у районі я підійшов дипломатично.
Прагнув, щоб влада району не забороняла збирати, організовувати людей і відправляти їх на Майдан у Київ. І нам не перечили ні в чому. Але тоді чомусь постало питання про звільнення голови РДА, чулися пропозиції заходити у райдержадміністрацію і брати владу у свої руки.
Я ж вважаю, що це було неправильно. Перш за все, при владі повинні бути професіонали. Але всі чомусь подумали: якщо я домовляюся з багатьох питань з владою району, то чого доброго я є «засланим козачком» від неї.
– Чи змінилося щось на бершадському майдані вже без Вас і в який бік?
– Як на мене, то тільки те, що змінили голову райдержадміністрації і більше нічого.
При цьому більшість як виступала, що все робиться не так, так і продовжує виступати. Але мало хто пропонує, що саме потрібно робити, мало хто хоче взяти на себе відповідальність, щоб хоч щось змінити. Насправді ж, руйнувати значно легше, ніж творити. Особисто вважаю: якщо і руйнувати, то, насамперед, варто подумати про кінцевий результат. Коли такої впевненості немає, то потрібно добре все аналізувати, щоб усі дії були виваженими, у правовому полі.
Емоції активістів майдану з приводу того, що потрібно далі звільняти з посад тих, хто відправляв людей і сам їздив на антимайдан, зрозуміти можна. Бо людина, яка зрадила один раз, зробить це і вдруге. На випадок якоїсь диверсії такі знову можуть переметнутися проти народу. Але звільняти когось можна тільки переконавшись, що таке дійсно було. Не можна скидати з рахунків, що дехто їздив на антимайдан тільки заради грошей.
– Чи не замало буде того, щоб щось змінилося у районі, змінивши тільки голову райдержадміністрації?
– Звичайно, замало. Щоб відбувалися реформи, це годилося б продовжити. Але, знову ж таки, добре приглянутися, хто з керівників чого вартий. Якщо людина професіонал і ніколи не працювала проти народу, то нехай працює і далі. Якщо ж когось і міняти на тій чи іншій посаді, то не треба боятися довіряти керівні крісла людям без відповідного досвіду, молодим.
Коли людина свідомо іде на ту чи іншу посаду, вона знаходитиме і шляхи розв’язання проблем.
– Чи можливо, на Вашу думку, подолати випадки корупції, якщо вони є, у масштабах одного району?
– Звичайно, ні. Але і складати руки у боротьбі з цим злом не слід. Навпаки, працювати над цим треба активніше. А ще дуже багато залежить від свідомості людей.
– Де все-таки Вам було важче, на Майдані у Києві, чи на майдані у своєму районі?
– Найкраще, звичайно, жити у спокої, будучи впевненим у тому, що все-таки недаремно ці люди там стояли.
Послідовність, конструктивність – ось що може бути у цьому плані найкращим порадником. Люди дійсно повинні вірити у те, що роблять.
І дуже важливо при цьому, щоб усі, особливо керівники, були патріотами. Я, наприклад, вірю у свій народ.
Розмову вів Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
