У грудні минулого року відсвяткував свій 90-літній ювілей учасник бойових дій А.С. Ноянчук, який проживає у Війтівці. Андрій Семенович пішов на фронт одразу після звільнення рідного села. 17 березня 1944 року його призвали до військкомату і вже 30 березня своїм ходом відправили на фронт. Дивізія, в якій воював Андрій Семенович, брала участь у Яссько-Кишинівській операції у серпні 1944 року – одній із найбільш вдалих радянських операцій під час Великої Вітчизняної війни, яка проводилася військами 2-го і 3-го Українських фронтів за сприяння сил Чорноморського флоту і Дунайської військової флотилії. Радянські війська у цій операції налічували близько 1314200 чоловік, а з боку ворога було 900 тис. осіб. За проявлений героїзм у боях під час Яссько-Кишинівської операції Андрій Семенович нагороджений медаллю «За відвагу».
Службу проходив у військах 52 армії у складі 31 стрілецької дивізії, 241 стрілецького полку, 2 місяці прослужив у роті автоматників, а потім – у піхоті. Тричі ходив у розвідку.
Пригадує, як одного разу його групі дивом вдалося вціліти.
Вночі заповзли на мінне поле, але, на їхнє щастя, один із розвідників випадково зламав стебло соняшника, яке упало на міну і підірвалося.
Група одразу повернулась назад і обійшлися без втрат.
Після закінчення ЯсськоКишинівської операції дивізію, в якій служив А.С. Ноянчук, нічним маршем відразу направили на Ясси, за ніч довелося пройти близько 70 кілометрів. Через три доби дивізію потягом переправили у Володимир-Волинський, де вона пробула 1,5 місяця, а після поповнення – знову на фронт. Восени 1944 року були вже в польському місті Ніско.
Листопад-грудень прожили в лісі в землянках, а на початку січня полк переправили на передову. Розпочалася артпідготовка і прорив оборони німців. 24 січня підійшли до річки Одр, де під час бою Андрій Семенович отримав поранення в ліву руку. Більше двох місяців довелося пробути у госпіталі міста Ченстохов.
За форсування річки Одр нагороджений орденом Слави III ступеня.
Після виписки Андрія Семеновича направили до запасного полку в складі 4-ї танкової армії. У квітні 1945 року його та ще 17 чоловік відібрали у 17 механізовану бригаду окремої розвідувальної роти. З боями рушили на Берлін. Вже 6 травня підійшли до Потсдаму, але в Берлін не потрапили, тому що дивізію переправили на звільнення Праги. Добре пам’ятає, як увечері, 8 травня, всіх зупинили і повідомили про капітуляцію Німеччини, але бойові дії продовжувалися. Вранці 9 травня ввійшли в Прагу і почали звільнення міста. Жителі радісно вітали наших солдат.
Ще кілька днів тривали сутички з ворогом навколо міста. До 11 травня Андрій Семенович пробув у Празі. Потім дивізію переправили до Австрії, де вона простояла ще два місяці. У кінці грудня 1945 року їх перевели до Угорщини, а в травні 1946 року – назад до Німеччини, де простояли також 6 місяців у військовому містечку. І лише 22 листопада 1946 року отримали наказ про відправлення додому. Їхали тиждень потягом, і вже 30 листопада Андрій Семенович був дома. За хоробрість, стійкість та мужність, проявлену у боях, відважний розвідник нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня, орденом Слави III ступеня, медаллю «За відвагу» та іншими.
Повернувшись додому, А.С. Ноянчук відзначився і на мирній ниві. Після війни кілька років пропрацював у колгоспі різноробочим, а потім – 28 років на фермі. За сумлінну працю в 1975 році нагороджений орденом Леніна.
Від імені всіх працівників районного краєзнавчого музею вітаємо Андрія Семеновича та інших ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни з Днем Перемоги.
Бажаємо їм міцного здоров’я, довголіття та належної уваги від молодого покоління.
Оксана ПРИТУЛА, молодший науковий співробітник музею
вранці -2…-4° 
