На роботу у міліцію перейшов за рекомендацією трудового колективу. Мені, автору цих рядків, у свій час довелося працювати з ним, тоді ще випускником інженерно-будівельного інституту, в одній з організацій. Тому дуже добре розумію, чому зупинились саме на його кандидатурі.
Виправдовуючи довіру, непогано зарекомендував себе і на новому робочому місці, і навіть 10 років самостійно очолював відділення по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності (тепер це відділення по боротьбі з економічними злочинами). Без відриву від виробництва закінчив ще і юридичну академію.
Щоб мати уяву, яка відповідальність покладалася тоді на нього і його підлеглих, достатньо навести приклад, що за розкрадання в особливо великих розмірах (а тоді це було 10 тисяч карбованців і більше) передбачалася навіть вища міра покарання.
Так і промайнув 21 рік роботи у міліції. З них рік працював начальником, заступником начальника Джулинського селищного відділення міліції. Тоді і вийшов на пенсію за вислугою. Та хіба міг підполковник міліції з таким досвідом всидіти без діла? Тому очолював декілька років ТОВ «Будматеріали». Тепер захищає інтереси найманих працівників: щоб своєчасно отримували зарплату, щоб була вона гідною, щоб витримувалися соціальні гарантії. Легалізація зарплат теж у полі його зору. Тільки у цьому році ним здійснено вісімдесят перевірок, складено 40 приписів, які направлено на розгляд суду.
Одним словом, робота теж не з легких. Тим більше, що службового транспорту нема, та і власна заробітна плата бажає бути кращою. Адже виїжджати доводиться і у Тростянець, і у Тульчин. Працювати доводиться у тому ж ритмі, у якому трудився все життя.
Дехто тепер каже, що заходи впливу на розкрадачів годилося б впровадити такі, якими вони були колись. На його ж думку, достатньо було б і тих законів, які у нас прийняті, якби їх дотримувалися всі.
Щодо особистого життя, то дійшов висновку: найголовніше, щоб був лад у сім’ї, бо тоді буде лад і на роботі. От і прожили з дружиною більше тридцяти років, мають дорослу дочку, радіють онукові.
А оскільки роки летять безупинно, 3 січня відзначає і своє вже шістдесятиріччя. Тож з роси і води Вам, Анатолію Олексійовичу!
Павло КУШПЕЛА