ЖИТТЯ, ВІДДАНЕ МИСТЕЦТВУ

Згодом навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва на Буковині, відслужив в армії. Вищу освіту здобув в інституті декоративно-прикладного мистецтва у Львові.
Закінчивши інститут, Іван Гнатович повертається на Буковину і поринає у творчу працю. Його талановиті руки створили багато мистецьких творів у вітражах, мозаїчних панно, декоративних розписах і рельєфах. Він автор меморіальних дошок, скульптур у різних місцях України та Молдови. Митець реставрував старовинні архітектурні пам’ятки в Чернівцях. Він фактично стає зачинателем монументально-декоративного мистецтва на Буковині.
Найбільш відомі його роботи – рельєфи «Музиканти» у готелі «Буковина», «Пошта» на головпоштамті у Чернівцях, залізничному вокзалі, в Художньому музеї та інші.
З 1971 року Іван Гнатович постійно бере участь у всеукраїнських та закордонних виставках, що приносять йому широке визнання і шану.
Його приймають до Спілки художників України. Він працював головним художником Худфонду, був делегатом республіканських з’їздів художників, постійно обирався членом правління обласної організації Національної спілки художників України, Монументальне мистецтво вимагає від художника не тільки масштабно бачити задумані образи, майстерно володіти рисунком, але й мати мужність, витримку постійно працювати між небом і землею, на вітрі, під дощем і снігом, пекучим сонцем. І в цьому Іван Гнатович був прикладом для наслідування багатьом художникам. Взагалі, був наш земляк людиною скромною і незлобивою, умів інших надихнути на творчу працю. Тому навколо нього гуртувалися колеги-митці.
Йому довіряли, до його думки прислухалися.
На жаль, останнім часом його твори у Чернівцях почали невідомо куди зникати.
Так, пропала меморіальна дошка, що вшановувала пам’ять поета Олега Ольжича, вже згадуване монументальне панно з поштамту та деякі інші роботи. Друзі і колеги Івана Гнатовича, зокрема Михайло Катеринюк, Василь Шевчук, Ярема Полатайло та інші вважають, що твори цього великого митця треба взяти під державну охорону, щоб вони не зникли безслідно, а залишилися нащадкам.
Наш земляк був глибоко відданий обраній справі, совісним і сумлінним. Він недарма прийшов у цей світ. Бо збагатив його своєю добротою і щирістю, великою закоханістю у мистецтво, людей і життя.
Федір ШЕВЧУК.
На знімку: Іван Віхренко.
Фото із сімейного архіву, надане редакції дружиною художника Марією Назарівною.