Фото Сергія КІСИКА.
Як виявилося, то вісімнадцятирічна Альона Грибанова ще зранку привела сюди свою Аню, якій у січні лише минуло два роки, з вимогою, щоб забрали у неї дитину. Щодо причин цього вчинку, то розповідала, що з дому її разом з дитям вигнала рідна мама. А повертатися нема як, бо в хаті ні поліна дров, ні хліба, ні картоплини, ні копійки грошей. Чим у такому випадку нагодувати дитя?
Але і це ще не головне. Таку вимогу нібито поставив перед нею її хлопець, який обіцяв женитися тільки тоді, як цієї дитини у домі не буде. На її місці повинні з’явитися вже їх спільні діти. Причому, розповідь цієї горе-матері супроводжувалася іноді ненормативною лексикою, що насторожувало не менше, ніж сама її поведінка. Вона навіть не знала, коли народила дочку.
В сільський раді розповіли, що у свій час у Альони навіть був хлопець, з яким вона недовго прожила в іншому селі і що свекруха нібито навіть непогано ставилася до неї і до дитини. Але тоді несподівано запротестувала її рідна мама Валентина, вже пенсіонерка. Причому, єдиною причиною могло стати те, що гроші, які виплачувалися на дитину, пішли б вже від неї в іншу хату. І так тривало, аж поки Альону не відправили разом з її дитиною назад додому.
Того дня, ще зранку дізнавшись про таке «ЧП», це маленьке дитинча оглянули і на ФАПі. Завідуюча Н.М. Кузьмик розповіла, що все, що від них залежить, було зроблено – дитину оглянули і повідомили про все сільському голові.
Щодо Альони, тобто матері, то за словами медика, вона має певні психічні та розумові розлади і нібито навіть перебуває на обліку у районній лікарні. У свій час навчалася через це у Джулинській допоміжній школі-інтернаті, де закінчила три чи п’ять класів. Дитя ж, найперше, потребує соціального захисту, воно голодує, недочуває.
Сільський голова О.Г. Світайло, коли вже приїхав із Бершаді, розповів, що у сім’ю Грибанових він разом з дільничним інспектором останнім часом навідувався вже не раз і не так просто там було звести «кінці з кінцями». Валентина, тобто мати Альони, будучи вже півроку на милицях з переламаною ногою, прийняла на тимчасове проживання до себе ще й свою знайому з Хмарівки з її двадцятирічним сином. З тих пір і повелися негаразди. І сільський голова, і дільничний інспектор підозрювали, що тут щось не так, але як могли виселити з хати посеред зими тих людей. Тим більше, проти була Валентина, запевняючи, що то її сестра.
Вулиця Шевченка, за словами лісничан, взагалі тепер головний біль як для села, так і для сільського голови. Так склалося, що половина її жителів місцеві, а інша половина, в тому числі і Грибанови, переселенці з Війтівки, які покупляли тут хати. Причому, про багатьох з них відгукуються, що вони далеко не з кращих верств населення, пиячать. Пристрастилася до оковитої і Альона, відколи у них поселилися «родичі». До їх появи у Лісничому О.Г. Світайло про Грибанових не міг сказати нічого поганого. Хіба що з батьківством на маля була нерозбериха. Але пенсій, які отримували і мати, і дочка, а також виплат на дитину вистачало на прожиття. Тепер же до сільського голови телефонують із банків, що Грибанови набрали ще й кредитів і не повертають, бо нема чим. А мене ж не питали, як видавали оті кредити, хоч що це за люди, каже Олександр Григорович.
І ось ми вже разом з ним на обійсті Грибанових. Непогана хатина, врем’янка, подвір’я, город, колодязь біля самої хати. У такому місці тільки жити. Тим більше поряд ліс, тож з дровами теж не повинно бути проблем.
Валентина, ледве пересуваючись на милицях, зустріла сільського голову зі сльозами (на знімку). Тепер вона вже сама переконалася, що повний розбрат у її і без того неблагополучну сім’ю внесли її так звані родичі. Хоч їх якраз не було вдома, вона впевнена, що вони через день, коли отримає пенсію, обов’язково повернуться. За її словами, та жінка брала у неї гроші ще й на те, щоб нібито оформити їй документи на звання «Матигероїня» – у Валентини Альона вже п’ята дитина. Насправді ж сільський голова, хоч все це має робитися через сільську раду, про це зовсім не відає. Ніхто до нього не звертався навіть за консультацією.
Альоні ж у свій час рекомендували, щоб вона взагалі не народжувала. Але так, видно, справу тоді і не довели до кінця. І звинувачувати в цьому тепер варто, мабуть, не тільки саму її, а й усіх у кого це відбувалося на виду. Не виключено, що незабаром вона знову може стати матір’ю, бо весь час знаходилася разом з хлопцем-родичем.
Який вихід із цієї ситуації тепер? Найперше, мабуть, годилося б гнати, як кажуть, в три шиї з села таких горе-родичів, які, як виявилося пізніше, зовсім з ними не в родинних зв’язках. А далі, мабуть, ситуація про позбавлення Альони батьківських прав неминуча, хоч бабуся Валя обіцяє, що сама догляне дитину. Маленьку Аню потрібно терміново рятувати з цієї сім’ї. Адже за свої два рочки вона вже двічі побувала в реанімації, в тому числі нібито і через те, що наїлася кукурудзи. Мабуть, коли нікому було допомогти, дитя рятувалося від голоду, як уміло.
Щодо позиції сільського голови, то він тримає, по-скільки це можливо, цю сім’ю під контролем, навіть за свої кошти купив того дня продукти для дитини.
Від редакції.
Коли матеріал вже було підготовлено до друку, сільський голова повідомив, що в цій сім’ї вже побувала комп лексна група за участю представників усіх причетних до цього районних служб. Дитину взято на медичне обстеження. Мати попереджена, що якщо й надалі не приділятиме уваги дитині і використовуватиме гроші, які для цього виділяються, для себе, а не на дочку, то вона буде позбавлена батьківських прав. Навіть попри те, що вона вже передумала віддавати дитину.
Павло КУШПЕЛА.
вранці -2…-4° 
