Принаймні, так вважає генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа. На його думку, для цього потрібні «певні передумови в депутатському корпусі».
Погодьтеся, доволі цікава думка. Адже йдеться не про економічні передумови й такі, що формуються на законодавчому рівні. Виходить, що у цьому надзвичайно складному і важливому питанні, яке стосується подальшої долі земель сільськогосподарського призначення, все залежить лише від ситуативної волі народних депутатів.
Однак не всі фахівці поділяють припущення Володимира Лапи щодо майбуття земельного мораторію. Серед них є чимало таких, які припускають, що ризик продовження його дії залишається. До їх числа, зокрема, належить заступник керівника Проекту USAID «АгроІнвест» Олександр Каліберда.
Він поцікавився у присутніх на прес-конференції журналістів, як давно мораторій діє в Україні? У залі запала мертва тиша: ніхто не наважився дати точну відповідь. І не дивно, бо заборона на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення діє вже 11 років. За цей час українці призвичаїлися до неї. Враження таке, що з нею живемо все своє свідоме життя.
І це при тому, що мораторій спочатку запроваджувався лише на 5 років. Логіка тодішніх депутатів була «залізною» – за цей час підготуємо належну законодавчу базу, створимо інші, в тому числі економічні, інституційні передумови та й запровадимо земельний ринок у повному обсязі. За таких умов землею сільгоспризначення можна буде торгувати без будь-яких обмежень.
Однак вкотре підтвердився принцип, що немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Відтоді дія земельного мораторію парламентськими рішеннями продовжувалася кілька разів. Подібне сталося й минулорічного грудня. І якщо земельний мораторій доживе до визначеного народними обранцями терміну, то через 3 роки ми будемо відзначати його чотирнадцятиріччя.
Олександр Каліберда припустив, що саме так все може статися. Причина криється в тому, що ми ходимо по замкненому колу. Його доводи – якщо економічні, законодавчі, інституційні та будь-які передумови для скасування земельного мораторію не були створені протягом перших п’яти, а потім - одинадцяти років, то чому вони мають бути обов’язково створені через чотирнадцять років?
Втім, позиція Олександра Каліберди визначена чітко – «якщо ми вже будуємо ринкову економіку, то потрібно і землі сільськогосподарського призначення включати в ринкові відносини».
У більшості країн, провадив Олександр Каліберда, існує земельний ринок. «Чому він повинен суттєво відрізнятися в Україні? Для цього немає підстав».
На переконання Олександра Каліберди, продовження земельного мораторію – це заморожування статус-кво. «Ми матимемо продовження чинної ситуації в сільському господарстві, в розвитку сільських територій. Якщо всіх нас ця ситуація влаштовує, тоді продовження мораторію має сенс».
Між тим, перспектива продажу земель сільськогосподарського призначення дедалі більше лякає українців. На цьому наголосив і Олександр Каліберда. Він, зокрема, сказав: «Спостерігаючи за соціологічними дослідженнями, прослідковуємо погіршення ставлення як суспільства в цілому, так і власників земель сільськогосподарського призначення до зняття мораторію».
З цього приводу Володимир Лапа висловився ще різкіше. «Часто лунає теза, що запровадження ринку землі – це як Рубікон: якщо торгуватимуть землею, то Україні – кінець». Спираючись на такі настрої, дуже важко формувати земельний ринок в Україні, зазначив він.
Інше питання – в чиїх інтересах вибудовуватиметься земельний ринок. Володимир Лапа вважає, що ті засадні положення, які знаходили відображення в законопроекті «Про ринок земель», не могли повною мірою задовольнити інтереси основних учасників сільськогосподарського процесу. І насамперед, це стосується агробізнесу.
Вважалося, що запровадження земельного ринку сприятиме інвестиційній привабливості АПК.
«Чесно кажучи, цієї інвестиційної привабливості ми не бачимо, - підкреслив Володимир Лапа. - Тому що юридичні особи як працювали до цього на засадах оренди, так і працювали б у разі прийняття законопроекту «Про ринок земель». Тому що у відповідності до нього юридичним особам не дозволялося купувати землі сільськогосподарського призначення».
Права купувати землі сільськогосподарського призначення позбавлялися і фермерські господарства. Такі особливості законопроекту з’явилися після його доопрацювання депутатами.
Законопроект не створював особливих умов і для власників земельних паїв. Грошова оцінка земель після індексації для ріллі переважила 20 тис. грн. за один гектар. Очікувалося, що на першому етапі формування ринку землі ціна одного гектара становитиме близько 5 тис. грн. Така знижка не на користь селян – власників паїв зумовлювалася тим, що суттєво обмежувалося коло можливих покупців землі.
Ще одна перепона на шляху формування земельного ринку виникла буквально недавно. Зараз триває процедура передачі прав реєстрації угод оренди земель від органів земельних ресурсів до реєстраційної служби Міністерства юстиції. «Ми знайшли понад 10 серйозних вад у цій процедурі, які фактично унеможливлюють реєстрацію угод оренди сільськогосподарських земель», - зауважив Володимир Лапа.
Можна уявити, яким чином на такому тлі запроваджувався б земельний ринок. Володимир Лапа впевнений: «Це був би повний хаос і в сільському господарстві, і в сільській місцевості. Тому ринок земель треба формувати лише тоді, коли держава буде до цього готова».
Таку саму думку поділяє і директор Всеукраїнської ліги сприяння розвиткові ринку землі Віктор Заяць: «Суспільство завжди живе так, як мислить більша частина його активного населення. І тут політики або підіграють таким настроям, або намагаються переконати суспільство в тому, що треба щось змінювати».
Учасники прес-конференції висловили спільну думку, що земельної реформи не уникнути. Вона має надати прозорості тим процесам, які доволі часто вже відбуваються на теренах України. І що земельна реформа має стати складовою загальнонаціональної аграрної політики, розрахованої на тривалу перспективу. Лише так можна вирішити нинішні проблемні питання та підштовхнути розвиток аграрної галузі та сільських територій.
Важливо також провести широку дискусію із земельного питання. Громадськість має сказати своє слово щодо нього. У подальшому це убезпечить всіх нас від спонтанних депутатських рішень. Будучи народними обранцями, депутати Верховної Ради змушені будуть зважати на думку народу.
Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ, Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань для bershad.ua
вранці -2…-4° 
