Роботу, виховання дітей подружжя поєднувало з навчанням: заочно закінчили Вінницький педінститут. Батьків талант до малювання передався синам, Владислав подарував школі портрет Шевченка, написаний маслом.
Тамара Тимофіївна і Василь Олександрович брали активну участь у громадському житті школи, села, обирались депутатами сільської ради.
Педагоги продовжували працювати і після виходу на заслужений відпочинок. Останній випуск четвертокласників Тамара Тимофіївна провела у 2003 році.
Любляча мати, бабуся, шанована людина Тамара Тимофіївна відсвяткувала 70-річний ювілей. Не дочекався свого 75-річчя Василь Олександрович, відійшовши за обрій у 72… Випускниця Джулинської середньої школи Ніна Петрівна Ткачук (Микитюк) після закінчення Вінницького пед - інституту отримала призначення учителя фізики до Житомирської області.
Метка, чорнокоса і чорноока юнка влилася у колектив Фоснівської школи. Перші уроки, перші учні… перша і єдина любов. Саме там, у Фосні, працював інструктором із виробничого навчання колишній військовий моряк Петро Олексійович Ткачук.
Молоде подружжя працювало ініціативно, творчо.
У Джулинці жили батьки Ніни Петрівни. Вік, хвороби, втрата сина підкосили їх здоров’я, і у 1962 році Ніна Петрівна і Петро Олексійович переїжджають у Джулинку. Педагогічний колектив поповнився двома молодими, енергійними педагогами. Ніна Петрівна викладала фізику, Петро Олексійович – виробниче навчання і одночасно здобував вищу педагогічну освіту. Багато випускників школи пам’ятають стриманого, ввічливого вчителя, згодом організатора з позакласної роботи, а з 1970-го по 1977-й і з 1984-го по 2000 роки – директора школи Петра Олексійовича Ткачука.
За роки роботи збудовано нове приміщення школи, і всі учні стали навчатися разом (раніше початкові класи здобували освіту у пристосованих приміщеннях на території села). Багато зусиль докладено до оформлення школи, обладнання навчальних кабінетів, упорядкування території.
Подружжя виростило трьох чудових дочок, продовжувачів педагогічної династії: Тетяна та Світлана були вихователями дитячої дошкільної установи, Олена – вчитель трудового навчання. У родині шестеро онуків, двоє правнуків. У цьому році і Петро Олексійович, і Ніна Петрівна відзначають 75-річчя з дня народження.
Із 1972 року на посаді секретаря школи працювала Лариса Сергіївна Хоцько. Двадцять два роки віддано непомітній, але такій необхідній роботі. Добросовісно, скрупульозно вела Лариса Сергіївна всю шкільну документацію, надавала необхідні довідки, працювала з відвідувачами.
Випускниця нашої школи була і залишається її патріотом, як і троє її дітей – дочки Тетяна, Любов, син Юрій. Люблячу матір, бабусю, прабабусю поважають усі з великої родини Хоцьків. Завжди усміхнена, життєрадісна, оптимістична Лариса Сергіївна і зараз приходить на допомогу педагогічному колективу, щиро ділиться багатим життєвим досвідом.
Зичимо нашим шановним мудрим наставникам міцного здоров’я, щастя, радості від дітей, онуків, правнуків, шани від людей.
За дорученням колективу Олена БІЛОГРИВА, вчителька математики.
вранці -2…-4° 
