З метою збереження історичної пам’яті в Джулинській ЗОШ I-III ступенів напередодні звільнення Бершадського району від німецькофашистських загарбників було організовано і проведено святкову зустріч учнів 5-А, 6-А класів (кл. керівники Л.Ф. Нікітчук, Н.Г. Микитюк) та членів національно-патріотичного клубу «Паросток» (керівник Л.А. Заміхора) з ветераном війни, колишнім партизаном-підпільником І.В. Закревським на тему «Попіл війни не холоне…».
Іван Васильович у роки війни – зв’язковий між партизанським загоном імені І. Богуна і розрізненими партизанськими групами різних регіонів України. І. В. Закревський частий, бажаний гість у нашій школі, завжди готовий поділитися спогадами про суворі будні партизан. Він згадує побратимів по зброї В.К. Троянського, П.Бондаренка.
Уважно слухали розповіді ветерана учні, ставили питання, а цікавило їх усе: як діставали зброю партизани, щоб воювати з ворогом, чи знали німецьку мову, які завдання виконували, як було звільнено село… Іван Васильович давав чіткі відповіді, коротко розповів про себе: «У моєму свідоцтві про народження записано: Закревський Іван Васильович, народився 7 березня 1928 року в селянській родині. Вся сім’я Закревських проживала в будинку діда Закревського Миколи Олександровича. Родина була великою, працювали на власній землі і були заможними господарями. Та у 1930-му почалася на селі колективізація.
Діда назвали «кулаком» за те, що рано вставав, землю потом поливав і на кулаці спав.
Комнезамівці у нас забрали всю поживу – і голодними, пухлими повмирали дід, бабуня, бать ко, брат, а на лобо - ді, кропиві та листі вижив один я. Взяли в школу у вісім років, не було одежі. Влітку і до самих приморозків ходив босим. До війни закінчив п’ять класів. Коли розпочалася Велика Вітчизняна, пішов відлік партизанських смертельних «стежок». Добровільно став зв’язковим розвідником і виконував таємні завдання командирів партизанських загонів. Після війни служив в Радянській Армії, навчався в Дніпропетровському сільськогосподарському інституті, працював на керівних посадах. Пенсіонер, інвалід Великої Вітчизняної війни. Військове звання – капітан».
Під час зустрічі брали слово Любов Федорівна Нікітчук, керівник літературно-мистецького клубу « Диво калинове», яка ознайомила присутніх із книгою побратима І.В. Закревського, колишнього народного месника (підпільна кличка «Троян») В.К. Троянського «Твоє повчальне минуле, моя Святая Русь-Вкраїно», зачитала його вірш «Сини Вітчизни». Керівник національно-патріотичного клубу «Паросток» Л.А. Заміхора розповіла, що було проведено воєнно-історичні читання для старшокласників за книгою В.К. Троянського «Хресні дороги очевидців».
Лариса Анатоліївна прочитала власний вірш.
Цього разу на грудях у ветерана сонячно виблискував орден. Ця висока державна нагорода – орден «За мужність» III ступеня – за мужність і самопожертву, виявлені у роки Другої світової війни у врятуванні осіб єврейської національності від фашистського геноциду, збереження пам’яті жертв Голодомору була вручена героєві напередодні.
… Дорогі наші рідні, ви вистраждали, вибороли перемогу ціною власного життя.
Час не владний над величчю звершених вами справ. Ваші внуки будуть знову і знову дошукуватись джерел мужності, сили духу.
Низький уклін вам, дорогі ветерани, і глибока шана навіки!
Наталія МИКИТЮК, учитель української мови та літератури Джулинської ЗОШ I- III ступенів.
вранці -2…-4° 
