МАЛА КИРІЇВКА

У Х/ІІ столітті село засноване переселенцями з Великої Киріївки, і мало початкову назву Киріївські Хутори.

За адмін.поділом 16 ст. Брацлавський повіт 16 ст.
За адмін.поділом 19 ст. Ольгопільський повіт 19 ст.
За адмін.поділом 20 ст. Бершадський район

 Історія села. На території села до його заснування ріс ліс. Село називається Мала Киріївка тому, що пан з села Великої Киріївки переселив свого сина Кирилюка в яр. Він побудував тут хати,давши початок селу Мала Киріївка. Село було засноване за 100 років до побудови церкви , а церква була збудована в 1662 році. В 1862 році була збудована школа біля церкви. В перший рік роботи школи навчалося 12-15 учнів. В 1890 році був присланий перший вчитель Щитенюк Федір.  До революції 1917 року в селі жили пани: Брикульський, Змійовський, Шабаловський.
Дзвіниця біля церкви збудована паном Шебреком, а церква збудована на кошти прихожан.

Під час імперіалістичної війни 1914 року через село фронтом проходили австрійці, німці і поляки. Австрійці стріляли з гармат по хатах. В грудні в зв’язку з перемогою революції на Україні і встановленням Радянської влади встановлюється Радянська влада і на селі. В селі до революції було багато безземельних селян, яким приходилось брати землю у багатіїв в оренду,щоб якомога існувати. З переходом землі у власність держави біднота одержала землю на вічне користування.

З 1924 по 1935 рік головою Малокиріївської сільської ради був Главацький Омелян  Михайлович. В 1924 році був організований на селі Соз-суспільний обробіток землі - Соз під назвою «Червона сім’я». Сози проіснували до 1930 року. В 1930 році перейшли на сільську господарську артіль – колгосп,який називався «Правда». Головою колгоспу був Карнавуха. Колгосп «Правда» являв собою невелике об’єднання з 20-39 господарств – сімей, які з часом збільшувались і вже в 1934 році налічував до 50 господарств – дворів.
 

В 1934 році були організовані колгоспи «1 – ше Травня» і колгосп ім. Любченка, які потім об’єднались під назвою: колгосп ім. ХVIII з’їзду. Техніка для обробітку землі була дуже примітивна. Користувались одним трактором, присланим з Устянської МТС, а так ,в основному , використовувалась кінська сила. Куркулі виступали проти організації колгоспу, ховали сільськогосподарський інвентар, гноїли в ямах хліб.Перехід селянських мас до суспільної колективізації супроводжуваввся рішучою боротьбою проти куркульства. Селяни поставили питання про вигнання їх з території села, конфісковано засоби виробництва і передано у власність колгоспу .

Завершенню соціалістичного будівництва на селі перешкодила Велика Вітчизняна війна. В тяжкому становищі опинилось населення Малої Киріївки. Багато безвинних людей було вбито фашистськими загарбниками. Для боротьби з ворогом був організований партизанський загін на чолі з комуністом Печеним Степаном. До війни він був головою райспоживспілки в селі Джулинці. Важливу роботу провели партизани в інтересах народу і перемогли ворога. Вони розгромили комендатуру в Бундорові, яку мали вивезти в Німеччину, видали з комори хліб селянам. Підлими зрадниками були видані списки учасників партизанського руху фашистам, які жорстоко розправилися з Солтановським Ф.сестрами Ковригою В.А.,і Олександрою, Главацьким Дмитром І іншими. Партизани були спочатку розстріляні , а потім повішані в Бершаді, хати спалені.

Після звільнення села від окупантів колгоспники з новою силою взялися за відбудову свого господарства. В селі так само залишились два колгоспи – ім.ХVIII з’їзду – голова Бондар Іван та «Правда» - глова Бучок Трохим. Господаство було дуже бідне, в кожному колгоспі було по одній автомашині «Газон». Трактори постачали з Устянської МТС. Поле здебільшого доводилось обробляти вручну.

З 1949 року господарство в колгоспах почало зростати і зростати. В 1950 році колгоспне господарство було забезпечено кваліфікованими кадрами. Головою колгоспу був призначений Фомічев М.М. Під його керівництвом розгорнулася боротьба за культуру полів та забезпечення їх місцевими добривами. Широким фронтом жителі села штурмують науку. Всі діти шкільного віку охоплені восьмирічним навчанням, а доросле населення здобуває освіту в вечірній середній школі та екстерном. Збагачуються книгами сільська та шкільна бібліотеки. Так до сільської бібліотеки в 1960 році поступило 308 екземплярів книг .В 1961 році – 451,в 1969 році – 793,а в 1963 році – 150 книг за перший квартал.

За період з 1960 – 1962 до шкільної бібліотеки поступило 550 книг. Так праця та навчання сприяють свідомості майбутніх будівників комунізму. Під час укрупнення колгоспів у 1960 році колгосп ім..Хрущова селе Малої Киріївки був приєднаний до колгоспу села Осіївки і утворений один колгосп ім..Жданова.Припиняється робота церкви. А пізніше в 1962 році будинок її руйнується. В цей час розгортається дійове соціалістичне змагання за підвищення врожайності. В 1965 році за успіхи у вирощуванні цукрових буряків голову колгоспу Фомічева М.М. нагороджено орденом «Знак Пошани». В цей період закінчується будівництво восьмирічної школи. І в 1967 році на честь 50 – річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції було відкрито велику, світлу школу.

В 1971 році в зв’язку з переходом на іншу роботу Фомічева головою колгоспу було обрано Царюка П.П. Всю роботу було зосереджено на виконання народногосподарських планів, на підвищення врожайності культур. Починається будівництво нових приміщень для тварин, нового магазину. Колгоспне виробництво було забезпечене кваліфікованими кадрами. На допомогу ланковим і всім працівникам колгоспу прийшов агроном Бучок В.М. З його приходом розпочалось агронавчання з ланковими. Краще проводиться підготовка грунту та насіння до сівби. Більш раціонально використовуються машини . Тому і добробут колгоспників зростає з року в рік. На базі високої врожайності також зростає поголів’я тваринництва та його продуктивність. Для тварин будуються добротні, теплі,світлі приміщення. Майже всі вони капітальної цінності. В селі побудовано медпункт, баню. Розпочато будівництво будинку культури. Викопано великий, гарний ставок. Побудовано шосейну дорогу яку потім заасфальтовано. Під умілим керівнитвом голови колгоспу Хливнюка М.Ф.наш колгосп вийшов в вчисло передових. На допомогу працівникам приходить автоматизація як поїлками, так і підвісна залізна дорога електродоїння.

З 1997 року товариство «Осіївське» очолює Глушко Дюдмила Тарасівна.