Одним із представників земської медицини на Бершадщині був земський лікар М.В. Романовський. Відомості про те, що у 1907 році він працював у Бершаді, є у щотижневому медичному виданні «Практіческій врачь» за 1910 рік. Ця газета виходила в Санкт-Петербурзі і була присвячена науковим та побутовим інтересам лікарів. Лікар М.В. Романовський відзначався своєю сміливістю у прогресивному лікуванні інфекційних захворювань. Тоді в Подільській губернії лютував туберкульоз, тож він, намагаючись здолати цю недугу, застосовував власний метод її лікування.
Про дивовижне зцілення хворих на сухоти за допомогою засобу, винайденого Романовським, легендарні чутки розповсюджувалися далеко за межами Бершаді. Земські лікарі, дізнавшись про чудодійний засіб, стали вимагати від лікаря оголошення складу засобу, відповідно до факультетської обіцянки (нині клятва Гіпократа). Доповідь про власний метод лікування М.В. Романовський зробив у Кам’янець-Подільському лікарському товаристві.
Слава лікаря Романовського не давала спокою колегам-конкурентам, бо чим ще можна пояснити нападки на нього, звинувачення у шарлатанстві та обмані хворих лікарем лікарні Бершадського цукрового заводу.
За свідченням медиків-ветеранів, М.В. Романовський є засновником нинішньої районної лікарні. Спочатку це була приватна лікарська практика, згодом земська лікарня на 10 стаціонарних ліжок, у якій працювали лікар, фельдшер, акушерка, робітник. Всі вони жили на території лікарні або поблизу. М.В. Романовський був дипломованим лікарем, який перебував членом Кам’янець-Подільського лікарського товариства.
Можна по-різному ставитись до його методу лікування туберкульозу, але те, що він намагався створити ліки від цієї недуги, заслуговує пошани і визнання, адже ним керувало єдине – прагнення допомогти хворим здолати паличку Коха.
Саме лікарем Романовським були закладені основи районної лікарні, її перші приміщення, перший досвід, традиції. Портрет М.В. Романовського ще у 1962 році можна було побачити в нинішньому пологовому відділенні, як пам'ять про першого лікаря, його зусилля високо цінили колеги-наступники. На жаль, сьогодні ні портрета, ні навіть повного імені відшукати не вдалось.