Через кілька днів птахокомбінат "Бершадський" відзначатиме ювілей – 25-річчя. Можна було б розповісти про підприємство сухою мовою цифр, однак, враховуючи тутешні здобутки, досягнення, хотілося б цього разу підібрати особливі слова. Хіба тоді, чверть віку тому, міг хто повірити, що невдовзі за мальовничим селом Війтівкою виросте не просто птахоферма з усіма проблемами цієї непростої галузі, а підприємство, на якому за багатьма показниками буде досягнуто світових стандартів. Яке ще господарство району за багатолітню історію свого існування може похвалитися чимось подібним, продемонструвати хоч частину того, що можна побачити тут будь-коли, як кажуть, і вдень, і вночі, будь-якої пори року.
Зізнаймося, не зовсім привабливо вимальовується в уяві кожного з нас будь-який із підрозділів тваринництва. А зайнятих у ній взагалі чомусь уявляємо в гумових чоботях, з величезною лопатою в руках. Доповнюють уяву хіба що бездоріжжя, неосвітлена територія ферми у темну пору доби. Про птахокомбінат же, виробничі потужності якого виростали обабіч асфальтівки, яка веде з
Війтівки на Маньківку на очах усього району, цього не скажеш. Причому на будь-якому етапі становлення підприємства. Ніби за велінням чарівної палички з'являлися то один, то інший об'єкт досить непростої, це визнається в усьому світі, інфраструктури птахівничої галузі. Не кожне господарство може похвалитися такою виробничою базою. І не видавалося б це настільки дивним, якби десь поряд було щось подібне, де можна чомусь повчитися, перейняти, а то і відверто скопіювати. У даному ж випадку багато чого розпочинали на голому місці, просто з нуля. А з яким розмахом? Паростки сьогоднішніх успіхів проглядалися у різних місцях часто уже тоді.
Згадаємо недалеке минуле, коли через дорогу від адмінприміщень з'явився плодовий сад, розкішна алея. Його саджанці, будучи доглянутими, як ніде в іншому господарстві, виростали водночас з потужностями, технологіями.
Здавалося б, навіщо? Адже і без того вистачало проблем. Однак, порядок у цьому саду тоді ніби навмисно нагадував: не буде відхилень саме тут, біля кожного деревця, не буде попуску і на основному виробництві. А ще для тих, хто тут працював, чи завітав випадково проїздом, це, мабуть, мало означати, що робиться все не заради слави, а в ім'я людини. Як в ім'я тієї, що мала виробляти тут продукцію, так і тієї, яка мала її споживати. Можливо, саме в тому і полягає секрет успіху колективу, що щоб не робилося, "танцювати" починали саме з того, щоб було те в інтересах людини.
Зрозуміло, нічого не береться, не виникає само собою. Кожний крок, поступ – то чималі затрати, праця багатьох сотень пар робочих рук. А щоб робилося усе те саме так, у тому, що треба напрямку, як це завжди тут вдавалося, можна лише здогадуватися про справді титанічний внесок тих, хто планував, здійснював будівництво, шліфував технології.
У районі за весь цей час можна було б навести он скільки прикладів довгобудів, або виробництв, які невдовзі завмирали, щоб вже ніколи не піднятися. На птахокомбінаті ж, якщо і доводилося щось переробляти, то хіба що з метою удосконалення виробництва. Як результат, м'яса птиці виробляють тут зараз більше, як у всьому районі на великій рогатій худобі і свинях. Хоч ведення ВРХ, свинарства не піддається ніякому порівнянню з веденням птахівництва.
Коли про перехід на ринкові умови в Україні ще тільки починали вести мову, птахокомбінат, тоді ще птахорадгосп, "мчав" у цьому напрямку на всіх, як кажуть, парах. Здавалося б, чого іще було треба. Виробництво дієтичного м'яса обчислювалося вже тисячами тонн. Про Війтівку знали по всій Україні і навіть за кордоном. Але тутешній колектив, який усі ці роки беззмінно очолював депутат обласної ради І.І. Андрушко, і не думав зупинятися на досягнутому. Слава не затьмарювала, як це іноді буває, ніколи і нікого ні на мить. Мов гриби після дощу почали з'являтися переробні потужності. І робилося це якось настільки невимушено, ніби йшлося не про переробку тисяч тон м'яса, а зовсім незначної його кількості. На сьогодні якось язик не повертається називати їх цехами, знаючи їх потужність. Насправді це справжня фабрика, де виробляється далеко вже за сотню найменувань продуктів харчування, на які завжди був і є попит, як в Україні, так і в країнах СНД.
На підприємстві знайшли своє місце сотні працюючих. Тільки у цьому році, з розширенням додалося 130 робочих місць. Дисципліна, без якої подібне виробництво не існувало б, відлякує хіба що тих, хто не хоче, чи не вміє працювати. Більшість працюючих залишаються тут надовго.
Ідеш, бувало, по території птахокомбінату у теплу пору року і відчуваєш, ніби потрапив не на ферму, а в зовсім інший світ. Хоч поруч тваринницькі приміщення, навколо завжди чистота, квіти, зелено.
Коли на підприємство зачастили численні делегації, не раз був свідком, як їх учасники між собою перемовлялися: – Ні, це аж ніяк не показуха. Так не підготуватися до зустрічі тієї чи іншої делегації ні за місяць, ні за два. Вийти на такий рівень можна тільки завдяки стабільній, цілеспрямованій роботі усього колективу.
Із зміною форми власності на землю, засоби виробництва, тут не розгубилися теж. Люди самі потягнулися із своїми земельними паями до вправних господарів. І не було ще жодного року, врожайним він був чи ні, щоб ті підводили. По тонні зерна за земельний пай – гарантовано. Та і підприємству від того неабияка вигода. Вироблені концентрати виявилися значно дешевшими, ніж комбікорми, без яких птахівництво взагалі не може існувати. Готують же їх на власному комбікормовому заводі, від чого теж мають економію.
Не можна скидати з рахунків і того, що в тутешньому колективі вже з самого початку його існування дбали про завтрашній день. Чого тільки вартий дитячий садок, побудований на кошти підприємства. У свій час його було визнано кращим в області. І ніхто, здається, від того не у виграші, що дане приміщення зараз не діє.
Характерною рисою птахокомбінату є те, що за всі роки його становлення керівникам якимось чином вдається випереджати, як зміни в суспільстві, так і запити людей. Тут ніколи і ніхто не був байдужим до проблем людини. Як вже тут не відзначити, що це справжній війтівський феномен. Адже навколо теж господарства, але справи у них ідуть набагато гірше і поля не дають такої віддачі.
Сьогодення птахокомбінату – це 472 працівники з фондом оплати праці 233 тис. грн. Заробітна плата штатного працівника у червні становила 493,64 грн., що на 7% більше середньорайонного показника.
У користуванні підприємства 1681 га сільськогосподарських угідь, і взяти в оренду земельні паї тут готові і тепер.
За підсумками роботи у першому півріччі птахокомбінатом вироблено товарної продукції на суму 8873,7 тис. грн. Виробництво, у порівнянні з відповідним періодом минулого року, зросло майже в 2 рази.
М'яса вироблено, включаючи субпродукти першої категорії – 1205 тонн, що в 1,7 раза більше, ніж у першому півріччі 2004 року. Лише ковбасних виробів виготовлено 8 тонн.
З метою розширення масштабів діяльності, збільшення прибутку, підвищення конкурентоздатності і ринкової стабільності ВАТ "Птахокомбінат "Бершадський" залучено внутрішніх інвестицій на суму 3 млн. грн. Освоєння коштів розпочато нинішньої весни. Даний проект передбачає переобладнання і ремонт тваринницького комплексу під вирощування бройлерів у дві черги. Першу введено в експлуатацію вже наприкінці червня. Посаджено 180 тис. голів птиці у два заходи. Введення другої черги очікується у жовтні-листопаді. Реалізація даного проекту дасть можливість збільшити виробництво м'яса у цьому році до 5,5 тис. тонн, у наступному – до 9-10 тис. тонн. Як у цьому, так і в наступному роках буде створено по 100 робочих місць.
Одним словом, є чим гордитися колективу, про що розповісти у "день народження" підприємства. Побільше б таких в Україні і тоді б розквітнула наша держава.
вранці -2…-4° 
