На знімку (зліва направо): майстриня-в’язальниця Т.І. Тартачна, провідний бібліотекар читального залу районної бібліотеки Є.В. Ободзінська та учасники години спілкування під час виставки.
– У нас багато обдарованих читачів, які вишивають, в’яжуть, малюють, ліплять…, – зазначила у вступному слові Євдокія Василівна, – і в кожного свій талант, своя особливість. Сьогодні ж презентуємо виставку творчості Т.І. Тартачної.
Є.В. Ободзінська цікаво розповіла про життєвий шлях Тетяни Іванівни та її захоплення в’язанням, яке їй, мабуть, передалося від матері – Ольга Семенівна була вправною рукодільницею. Мати в’язала не лише серветки, комірці дітям до шкільної форми, а й штори, фіраночки, покривала. Вона своїми руками створювала затишок в оселі. Таня дивилася на мамине в’язання і сама хотіла навчитися всьому.
Тетяна Іванівна пригадує, як мама навчала в’язанню її старших сестричок Надю і Галю, а її ще ні, бо була маленька. Але коли дівчатка йшли до школи, Таня знаходила їхні клубочки, шпиці і щось пробувала в’язати. Одного разу сусідка попросила виготовити комірчик до шкільної форми. Мама була зайнята, а Таня взяла узор і вив’язала. А ще якось вона дістала з шафи старе покривало і вив’язала точно такий же узор. Мати похвалила найменшу доньку і відтоді теж навчала її своєму мистецтву.
Закінчивши історичний факультет Одеського державного університету, Т.І. Тартачна працювала старшою піонервожатою в П’ятківській, Дяківській, а потім і в Бершадській школі №1 і вела гурток в’язання. І нині на посаді директора Тетяна Іванівна веде гуртки «Ерудит» і «Чарівний клубочок» в будинку дитячої творчості. Її дуже люблять учні, підтримують з нею зв’язки навіть і після закінчення школи.
В’яже майстриня гачком і шпицями. Раніше використовувала різні схеми, тепер же більше виявляє власної фантазії, комбінує, хоча й багато читає спеціальної літератури, адже є членом книжкового клубу. Особливих секретів в роботі в неї немає. Вважає: якщо людина захопилася в’язанням, то її неодмінно тягне займатися цим. Для Тетяни Іванівни це захоплення – більше, ніж хобі, воно, радше, розрада, спокій, задоволення, що в наш час дуже важливо. Ще приємніше, стверджує, коли даруєш свої вироби людям.
Колекцію серветок Т.І. Тартачна готувала до виставки більше півроку. Звісно, Тетяна Іванівна в’яже і кольорові, але на виставці були представлені лише білі. Три десятки чудових білосніжних виробів, виготовлених в різних техніках (в’язання по колу, філейне), справили гарне враження.
Узори серветок – найрізноманітніші. Серед них чимало круглих, які нагадують сніжинки, є й квадратні.
– В’яжу, коли є настрій і бажання, – зізнається майстриня. Одну й ту ж саму серветку їй в’язати вже не хочеться – вона більше прагне до творчості. За її словами, одну серветку за вечір можна зв’язати, якщо добре постаратися. До речі, з одного клубочка ниток виходить дві-три серветки, дивлячись який узор. Звичайно, Тетяна Іванівна в’яже й ажурні кофти, скатертини та інші вироби.
Чимало їх в приватних колекціях в Ізраїлі, США, Німеччині.
Це була перша персональна виставка робіт Т.І. Тартачної, хоча роботи Тетяни Іванівни та її вихованців неодноразово виставлялися і в районі, і в області, і завжди отримували високу оцінку глядачів. Щиро сподіваємося, що тепер шанувальників мистецтва Тетяни Іванівни побільшає.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ
вранці -2…-4° 
