Після революції 1917-го року в Україні позначиться підйом національного руху, який оформив у «Третій Універсал» Центральної Ради 20 листопада 1917 року, який оголосив Українську Народну Республіку - УНР. У цьому Універсалі було оголошено про свободу слова, друку, віросповідання, зборів, страйків, скасування смертної кари і т.д.
Після відмови українського уряду прийняти ультиматум більшовицького Ради Народних Комісарів, в якому потрібно дозволити їм ввести свої війська на Україну, а також не пропускати на Дон білих офіцерів і козаків, почалася українсько-більшовицька війна. Військові успіхи більшовиків змусили керівництво УНР закликати на допомогу Німеччини.
З середини лютого 1918 року почався наступ німецьких і українських військ на територію, захоплену більшовиками. До квітня вся Україна була звільнена від більшовицької окупації, однак, по факту опинилася в германської - Німеччина привела до влади збройним шляхом свого ставленика. Після цим громадянська війна і низка інтервенцій завершилися в березні 1919 року в Києві, на Всеукраїнському З'їзді Рад прийняттям конституції «незалежної Української Радянської Соціалістичної Республіки».
28 грудня 1920 року між УРСР і РСФСР був підписаний «Робітничо-Селянський союзний договір про військове і господарське співробітництво», який закріпив залежність УРСР від РСФСР. Наступний шанс на незалежна українська держава представився лише наприкінці 20 століття, після розвалу СРСР.
24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р.